Солідаризуймося!
  • Пон, 25/11/2013 - 20:11

Минулого тижня на зустрічі з Главами Східних Католицьких Церков Папа Франциск зазначив, що єдність цих Церков з Єпископом Риму є даром Святого Духа. І справді, на відміну від своїх нез’єднаних сестер, УГКЦ має можливість черпати зі скарбниці Єдиної неподіленої Христової Церкви – черпати і з духовних багатств християнського Заходу, і з багатств християнського Сходу.

Саме це дає Їй змогу мати чітку позицію практично в усіх питаннях нашого суспільного життя. Так і сьогодні, коли вирішується цивілізаційна орієнтація України. Серед очільників українських конфесій єдиний Патріярх УГКЦ підняв свій голос солідарності з народом, який повстав, щоб захистити своє майбутнє.

І це – цілком закономірно. Адже УКГЦ, черпаючи з духовних багатств християнського Заходу, тримається усієї повноти скарбу православної віри Вселенської Спільноти Католицької Церкви. Для католиків абсолютно зрозуміло, що: «Влада стає несправедливою, коли управитель не дбає про загальне добро спільноти, а тільки про власне; влада стає несправедливішою, що більше вона віддаляється від загального добра» (Тома Аквінський, De Regno І, 3). А відповідно до цього, неправедна влада не може вимагати послуху від своїх громадян. Вона не має на це жодного морального права. «Людина настільки мусить коритися світським управителям, наскільки цього вимагає праведність. Якщо їхня влада не є праведною, якщо вони узурпували владу або якщо вони видають несправедливі накази, громадяни їм не мусять коритися» (Тома Аквінський, Summa Theol. II, 2, q.104, 6).

Окрім цього, «фундаментальний смисл держави як політичної спільноти полягає в тому, що суспільство, тобто ті, які його творять, а це – народ, є господарем власної долі. Цей смисл не здійснюється, якщо замість вершення влади за моральною співдією суспільства, тобто народу, певна група накидає свою владу всім членам цього суспільства» (Іван Павло ІІ, енцикліка Redemptor Hominis, 17). Тобто на цей момент держава Україна позбавлена фундаментального смислу держави, а несправедлива влада не вершить своєї прямої функції – дбати про загальне добро, то в такій ситуації народ має повне право на революцію (див. Павло VІ, енцикліка Populorum progressio, 31). Адже «народ має повне право скидати тиранів, і вся вина за такий стан речей лягає на самого тирана» (Тома Аквінський, De Regno І, 6). Отож, і в нашому випадку повнота відповідальності за розвиток ситуації в країні цілком і повністю лежить на правлячій верхівці, яка узурпувала усі інструменти влади в Україні та встановила повний контроль над законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади.

Блажeнніший Святослав, солідаризувашись з протестувальниками, дав і нам приклад того, що у цій ситуації потрібно робити. Солідарність не означає запастись насінням чи попкорном і спостерігати за розвитком ситуації. Солідарність означає вийти на майдани, підтримати матеріально і морально протестувальників. А від нас, католиків, така солідарність вимагає не тільки взяти участь у протестах, не тільки матеріально допомогти, але й молитися.

Прийшов час взяти на себе відповідальність за свою власну долю. І то, перш за все, молитвою і громадянською активністю.

о.Орест-Дмитро Вільчинський