Життя в суворому карантині та дотримання заборони виходити з дому – це сучасний вимір заповіді любові до ближнього. «Те, що нам здається формою обмеження нашої свободи, насправді є виразом турботи про іншу людину», – каже санітарний директор лікарні в Бергамо. Цей регіон тижнями був епіцентром коронавірусної епідемії в Італії, де найбільше заражених та померлих.

Доктор Массімо Кастолді визнає, що в регіоні всі лікарні мають одну ціль, переживають справжню облогу і досі бракує місць. «У нашому закладі працюють два відділення інтенсивної терапії та додаткове відділення вентиляції. Це пов’язано з тим, що занадто довго легковажили застереженнями і думали, що вірус не вплине на нас», – наголошує Кастолді. Він стверджує, що щораз більше лікарів і медсестер заражаються, на що впливає також брак захисних засобів, а також бракує персоналу.

«Однак люди не дозволяють нам здаватися. Втомленим лікарям привозять піцу, організували фонд підтримки нашої лікарні, з якого купують нам маски та фартухи, і разом з місцевим «Карітасом» платять за перебування в готелі осіб, які вилікувались, але досі мусять залишатися на карантині та не мають належних умов вдома» – каже санітарний директор лікарні в Бергамо.

«Ми просимо наших громадян проявляти близькість, залишаючись на відстані. Життя в суворому карантині та дотриманні заборони виходити з дому – це сучасний вимір заповіді любові до ближнього. Як медики, ми також робимо все для того, щоб ніхто з хворих, кого не можна відвідати, не почувався наодинці, – каже Массімо Кастолді. – Я бачу, що в цей час навіть ті, що кажуть, що невіруючі, починають по-своєму молитися. Ця духовна підтримка є надзвичайно важливою. Досі з нами був 82-річний о. Енніо, який був для нас скелею. Тепер його замінив парафіяльний священник з Бергамо, який каже: «Якщо в теперішній ситуації я у свої 54 роки не буду біля хворих, то для чого тоді моє священство». День і ніч він перебуває з хворими та персоналом, і оскільки він є хімік за освітою, також приготував нам рідину для знезараження приміщення. Нам дуже потрібне це духовне зміцнення через особисте свідчення».