22 квітня 2015 року в Архикатедральний собор святого Юра о 7.30 розпочнеться Архиєрейська поминальна Літургія за новопреставленим о. Василем Поточняком.

 

Відтак о 9.00 закінчення ієрейського Парастаса, 9.45 помазання єлеєм та прощання. Поховають отця Василя Поточняка у Відпустовому Марійському центрі у Зарваниці.

 

Спочив у Бозі протоєрей Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, перший Національний координатор душпастирства для українців в Італії 15 квітня 2015 року, о 06.15, у італійському місті Брешія на 42-му році життя на 19-му році священства.

 

 

Розпорядок заупокійних богослужінь
 

Село ЛІМНА (вул. Центральна, Турківський р-н, Львівська обл.)
13.00 Поминальна Архиєрейська Літургія
Чин Парастасу
Прощання
 

САМБІР, Прокатедральний собор Покрова Пресвятої Богородиці (вул. Івана Франка, 23)
19.00 Чин Парастасу (Можливі зміни щодо часу на 20.00)
Прощання
 

ЛЬВІВ, Архикатедральний Собор св. Юра (пл. Святого Юра, 5)
7.30 Архиєрейська поминальна Літургія
Закінчення ієрейського Парастасу
Помазання єлеєм та Прощання
 

Відпустовий Марійський центр у ЗАРВАНИЦІ
(Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.)
16.00 Чин погребення
 

Біографія
 

Народився 9 липня 1973 року в селі Лімна Турківського району Львівської області в багатодітній сім’ї, в якій було п’ятеро дітей.
 

1979-1989 рр.– навчався в Лімнянській середній школі.
 

1990-1995 рр. – навчався у Вищій люблінській семінарії при Люблінському католицькому університеті і здобув ступінь «магістр»
 

1995-1997 рр. – навчався в Люблінському католицькому університеті і здобув науковий ступінь «ліценціат догматичного богослов’я».
 

В 1996 р. – отримав дияконські свячення з рук владики Юліана Вороновського, правлячого архиєрея Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
 

1996-2000 рр. – виконував обов’язки префекта і водночас викладача літургійних дисциплін у Дрогобицькій духовній семінарії імені блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима.
 

27 липня 1997 р. – отримав ієрейські свячення в рідному селі з рук правлячого архиєрея Самбірсько-Дрогобицького Юліана Вороновського.
 

1997-2000 рр. – Голова комісії у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Хоча це призначення не було для нього новим, бо ще з початку 90-х років він проводив та організовував різні молодіжні заходи, зокрема духовно-відпочинкові літні табори «Сарепти», прощі, катехизи, вечори тощо, чи просто брав у них участь. Перші напрями праці з молоддю в Комісії були позначені духовним, організаційним, культурно-мистецьким та інформаційним вимірам. Він був ініціатором започаткування і видання молодіжного християнського часопису-місячника «З Любов’ю - у світ», великих святкувань Свята Покрови Богородиці з концертами у центрі Дрогобича, академій в актовому залі Педуніверситету, створення музичного молодіжноло гурту, проведення щомісячних нічних чувань, прощ, різдвяних коляд та новорічних розважальних зустрічей з молоддю семінарії, молодіжного братства та молодіжного церковного хору «Відлуння», зимових виїздів на свято св. Валентина в гори, а також систематичних зустрічей катехизи (двічі на тиждень).

1997-2000 рр. - пройшов докторатський курс у Люблінському католицькому університеті.
 

27 липня 1997 р. – нагороджений Єпископом Самбірсько-Дрогобицьким Юліаном Вороновським за плідну працю з молоддю ієрейським нагрудним хрестом.
 

11 квітня 1999 р. – нагороджений набедреником.
 

1999- 2001 рр. – з благословення Блаженнішого Любомира Гузара, Глави і Отця УГКЦ, періодично їздив в Росію, у Тюменську область, де душпастирював для наших українців греко-католиків.
 

2000-2003 рр. – навчався в Папському східному інституті в Римі на факультеті церковних наук в галузі літургійого богослов’я, де здобув науковий ступінь «ліценціат літургійного богослов'я»  та пройшов докторантські курси при тому ж закладі.
 

2000-2009 рр. - ще під час навчання розпочинає і провадить активну душпастирську діяльність серед українців в Італії.
 

2001-2005 рр. – з призначення Блаженнішого Любомира виконував функцію координатора для українців в Італії, що було підтверджено також Єпископською Конференцією Італії. За цей час створює понад 70 українських громад в різних містах Італії. Активно опікувався духовним, культурним та громадським життям трудових мігрантів, виступав на їх захист як перед італійською, так і перед українською владою. Запровадив щорічне святкування Дня матері. Був засновником християнського часопису «До Світла», форумів українців Італії та багатьох інших культурних та громадських ініціатив.
 

14 травня 2005 р. – за працелюбнее і віддане душпастрство отримав від Блаженішого Любомира грамоту з правом носити золотий хрест.
 

18 серпня 2006 р. - за визначну просвітницьку та організаційну роботу отримав від президента України Віктора Ющенка орден «За заслуги ІІІ ступеня».
 

2009-2015 рр. -  отримав від Блаженнішого Любомира Гузара декрет призначення на посаду виконавчого секретаря Пасторально-місійного відділу УГКЦ. За час роботи у Відділі запроваджено щорічний спецкурс зі специфіки місійного служіння для семінаристів старшокурсників (тривалість 7 днів) та Духовно-формаційний семінар підвищення кваліфікації для місіонерів. В 2005 р. започаткував міжнародну пішу прощу «Самбір-Зарваниця». Був ініціатором друкованого періодичного річного видання про діяльність ПМВ «Обіжник», довідника «Спільноти Української Греко-Католицької Церкви та Громадські організації в країнах новітньої міграції» та веб-порталу ПМВ. Здійснював візитації до Казахстану, Росії, Ізраїлю, Литви, Латвії, Естонії, Португалії, Італії та Іспанії. Брав участь у різних семінарах, круглих столах та зустрічах міжнародного і місцевого значення.

 

15 квітня 2015 р. - після довгого, майже трирічного, лікування важкої хвороби відійшов у вічність у м. Брешія (Італія) у середу Світлого тижня о 6.15 місцевого часу.Отець Василь Поточняк був ревним священиком Української Греко-Католицької Церкви та великим патріотом. Своєю духовністю і свідченням християнського життя він привів і утвердив багато християнських душ. А своїм життям постійно виявляв повне довір’я Божій волі, яке засвідчив сприйняттям хвороби і терпінням як виявом Божого милосердя та можливістю свідчення Христової благовісті навіть на постелі недуги. А розради і заступництва отець Василь одержував в житті і прикладі митрополита Андрея Шептицького, за прославу якого молився.