Уся правда про св. Миколая
  • Срд, 18/12/2019 - 14:02

Передання про його життя наголошують, що він був вимоленою дитиною дуже багатих батьків. Після їхньої смерті – як старанний священник, який не тільки досліджував Слово Боже, але і втілював його в життя – віддав маєток бідним та нужденним.

Він допомагав стримано і не очікував подяки. Він відмовився від неї! За легендами, мало кому вдалося «впіймати його гарячому вчинку». Це св. Миколай з Мири, єпископ – на численних зображеннях він представлений із символами цього уряду. Напевно, немає іншого святого, чия постать була би настільки присутня в нашій реальності вже понад 1700 років. Але чи він досі той самий Миколай? Святий? Єпископ?

Мусіло щось бути в цьому єпископові, – постаті, безперечно, історичній – що  до своїх потреб залучають його різні часи та ідеології. Тому що кожен час потребує обдаровування. Однак, чи завжди його супроводжує лише безкорислива любов...?

Колись ми переживали відвідини Діда Мороза, сьогодні – куди не дивись – перегукуються перерослі гноми в червоних мундирах з нахиленою шапочкою з помпоном (яких вигадав Хеддон Сандблом 1931 року для рекламних цілей компанії «Coca-Cola»), обов'язково керуючи упряжкою північних оленів, або жіночі різновиди цього створіння – стрункі Сніжинки.

Манія починається в середині листопада і закінчується в січні. Натовпи переодягнених осіб проходять вулицями, вокзалами і магазинами. – Відомо – бізнес, – коротко каже о. Єжи Хорзела зі санктуарію св. Миколая в Персьцеці, поблизу Скочува. – Св. Миколай має свою урочистість 6 грудня. А розтягнення цього всього на час, коли ще немає Адвенту, має лише одну мету – якнайбільше на цьому заробити. Деякі підприємства виробляють «миколаєві» гаджети лише для збільшення продажів за цей час.

«На Миколаєві» можна заробити не тільки наклеюючи гнома на упаковку будь-якого товару. О. Хорзела розповідає, як нещодавно йому надійшла пропозиція придбати статуетку Миколая, що піднімається на мотузку, яку можна встановити на церковну вежу.

Комерціалізація святого прогресує, виникають нові ідеї. В одній з газет опублікували оголошення: «Терміново шукаємо пенсіонерів або пільговиків, які мають добрий контакт з дітьми, щоб працювати св. Миколаєм у гіпермаркеті (...). Пропонуємо постійну роботу (4-6 годин на день) впродовж усього грудня. Вимоги: приємна, весела вдача, натуральний живіт, відсутність судимості».

В Інтернеті вже кілька років поспіль свої послуги у ролі Миколая пропонують студенти. Вони детально інформують, що візит триває 20 хвилин: «Це достатньо часу для прослуховування віршів, колядок, розмови з членами родини та, що найголовніше, для вручення подарунків. Зазвичай, у цей момент святий перестає бути важливим.

Тихенько, у супроводі одного з дорослих, його відпроваджують до дверей, де передають заздалегідь встановлену суму (просимо, щоб гроші були підготовані, бо Миколай не носить з собою готівку і не може видати решти)».

Звісно, ​​візит має бути детально уточнений. «Миколаї» нагадують: «треба детально обговорити  правила передачі подарунків з місць, де їх заховали, до мішка, з якого їх своєчасно виймуть. На практиці зазвичай подарунки забирають від сусідів або когось із батьків, який зустрічається з Миколаєм у погоджений час, наприклад, на сходовій клітці чи у підвалі. Потім батько повертається додому і за кілька хвилин у двері дзвонить бажаний гість».

Можна також знайти рецепт, як зустріти «справжнього» св. Миколая: «Куртка з червоного матеріалу з білим хутром, защеплена під саму шию великими білими ґудзиками. Червоні штани з глибокими бічними кишенями. На поясі штани обтягують виступаючий живіт. Волосся, борода і вуса повинні бути довгими і мати біло-сріблястий колір. Червона шапка з білим хутром та білим помпоном зверху. Ремінь має бути широким і чорним, високі чоботи з халявами також чорні. Мішок з натуральних матеріалів з червоною стрічкою».

О. Єжи Горжела не приховує свого роздратування, розповідаючи, як кілька років тому вихователька дитячого садка на телебаченні пояснювала дітям, звідки взявся святий. «Це такий маленький Смурф, – сказала вона, – блакитна потвора. У нього в голові все перекрутилося і він почав все віддавати. Тато Смурф дуже хвилювався, приготував для нього мікстуру і ось маємо св. Миколая».

Звідки походить св. Миколай?

Відповідаючи на це запитання, діти найчастіше говорять про Фінляндію, і переважна більшість дорослих відповідають саме так. У 1920-х роках фінський журналіст вигадав цю історію під час дитячої програми, і так вона залишилася...

Кільканадцять років тому міністр закордонних справ Фінляндії урочисто вручив Лапландію Миколаю. Основною ціллю тисяч туристів є її столиця Рованіемі. За 8 км від міста розташоване село св. Миколая. Тут є Головний офіс, Головне поштове відділення, ресторан, Офіційний аеропорт св. Миколая. Свої «осередки» Миколая мають майже всі скандинавські країни...

Де у всьому цьому тактовність та уникнення розголосу, яким прославився святий єпископ Мири? Чи хтось ще думає про цього персонажа, кажучи «Святий Миколай»?

Він народився близько 270 року в Патарі в Лікії (в Малій Азії), помер близько 345-352 рр. Його батьки належали до однієї з найвідоміших родин і славились своїм багатством і побожністю. Він був їхнім єдиним сином. З їхньої згоди він обрав духовний стан. Близько 300 року велика чума забрала батьків, але він не уникав контакту з хворими, допомагав і втішав.

Передання каже, що під час переслідування християн за часів імператора Діоклетіана та Максиміана святий був ув'язнений. Але його слава вже тоді поширилася на весь християнський світ, так що поганські судді не мали сміливості засудити його на смерть за те, що був ревним християнином – вирішили вигнати його з міста. Коли Костянтин зійшов на престол, Миколай повернувся, об’єднавши багато поган для Христа.

На Вселенському Соборі в Нікеї 325 року, під час якого було встановлено догмат про Святу Трійцю, він мав жорстоко виступити проти Арія. Він вдарив його в обличчя, за що його кинули до в'язниці. Тут – за переказами – його відвідали Ісус та Богородиця – зміцнивши в боротьбі з єресями.

Як пише о. Вінцентій Залеський SDB у «Святих на кожен день», впродовж багатьох років св. Миколай був одним із найбільш відомих і шанованих святих у Церкві. Тіло святого поховали в Мирі, де воно збереглося до 1087 року. 9 травня цього року його перевезли до італійського Барі (сьогодні святий є головним покровителем міста). 29 вересня 1089 р. Папа Урбан II урочисто освятив його гробницю в базиліці, виставлену на його честь. Саме тут, при гробі св. Миколая, 1098 р. відбувся Синод, який мав на меті з'єднати Східну та Західну Церкви.

У Барі є документ від ХІІ століття, який точно описує історію перенесення мощей Святого. У Мирі вже були турки. Купці з Барі, що перебували недалеко, придумали викрасти мощі. Ідея була успішною, але до сьогодні обидві народи, які найбільше вшановують Миколая – греки та росіяни – мають різні думки щодо цього факту. Для греків це було святотатство, для росіян – виконання Божого наміру.

Нинішня базиліка св. Миколая в Барі датується ХІІ століттям. У крипті цієї базиліки ховається гробниця святого з його зображенням, яка вважається чудотворною. З кістки святого постійно виходить хімічно і бактеріологічно чиста вода, що називається «манна». Щороку 9 травня (коли відзначають день перенесення його мощей) у присутності вірних відкривають саркофаг і через спеціальне віконце набирають дві-три склянки рідини, після чого по краплях розливають у пляшки зі свяченою водою.

Двічі на рік Барі урочисто вшановує св. Миколая: 9 травня та 6 грудня. Під час травневих урочистостей згадують про перенесення мощей. Найбільший і найкрасивіший корабель везе позолочену двометрову фігуру святого, його супроводжують безліч кораблів, суден і катерів з Італії, а також Греції, країн колишньої Югославії та Албанії. Потім її везуть містом у підготовленій кареті.

До сьогодні Миколай вважається великим прихильником як Східної, так і Західної Церков – звідси стільки його образів як у православних церквах, так і в західних храмах. Російські царі та західноєвропейські правителі були паломниками у Барі, залишивши тут свої дари.

Святий Миколай – покровитель усієї Росії. У російських селах неодноразово св. Миколая Чудотворця ототожнювали з самим Богом. Його образ був поширений майже на всій території колишньої Російської імперії. У руку православних небіжчиків вкладали листа до святого, засвідчуючи, що померлий є християнином.

На образах він зображений переважно в єпископському вбранні, оточений сценами чудес, що сталися завдяки його посередництву. Його часто супроводжують зображення трьох дітей в кошику, яких він урятував, три  сестри, що тримають подаровані їм мішечки із золотом, а також кораблі та матроси. Його кликали у всіх нагальних потребах – звідси така велика кількість держав та професій, якими він опікується.

Святий Миколай сьогодні не перестає бути одним з найпопулярніших святих, хоча цю постать спотворили, роблячи з нього веселого, доброзичливого дідуся. Принаймні, добре, що щораз менше лякає дітей різками, які він нібито приносить неслухняним замість подарунка...

З одного боку, 6 грудня супроводжується кричущою кольорами та дзвонами комерцією, з іншого – на щастя – таємничістю та загадковістю, яка часто приховує несподіване безкорисливе обдарування. В Інтернеті тривають трохи інфантильні дискусії щодо того, чи існує св. Миколай чи ні. «Не хочете, то не вірте, залиште це задоволення іншим», – написав один з інтернет-користувачів.

Покровитель дня

Персьцець: Божа сила не звітріє

Грудень 2004 року

Переклад: "Католицький оглядач" за матеріалами wiara.pl