Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ під час круглого столу «Ідеал нашого національного життя у ХХІ столітті» у рамках тижня праведного Митрополита Андрея в Києві у своїй доповіді відзначив дві головні ролі у побудові Рідної хати, про яку писав праведний Митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні «Як будувати Рідну хату».

 Перша роль, вважає єпископ Богдан, – бути Матір’ю. «Для праведного Андрея Христова Церква є для християн Матір’ю, то ж у всій своїй діяльності Церква покликана об’являти людям своє материнське обличчя, а через нього – «відблиск Божого вітцівства, Божої до людей любови». Ця любов Церкви до свого народу в контексті побудови української держави повинна проявитися в першу чергу у тому, що духовенство буде «з любов'ю служити народу науками, радами й втіхами»», – відзначив владика Богдан.

Втім, переконаний доповідач, перш ніж дати відповідну «науку, раду чи втіху», духовенство має глибоко і всесторонньо дослідити реальний стан народу, пізнати його радощі і смутки, сподівання і розчарування... Як приклад такого служіння Церкви для нього особисто владика навів поставу Блаженнішого Любомира, який в одному з інтерв’ю поставив свій діагноз щодо однієї з недуг нашого народу, коли сказав: «Недовіра нищить українське суспільство».

На його думку, тоталітарна влада добре розуміла просвітницьку і виховну роль Христової Церкви, тому всіляко намагалася обмежити людям, особливо дітям і молоді, доступ до вічних правд, які проголошує Церква. «Утім, – продовжив владика, – здається, що ще й нині, на 25 році нашої незалежності, на багатьох рівнях відчувається велика недовіра з боку влади до інституту Церкви. Вистачить лише зауважити, з якими перешкодами стрічаємося хоча б ми, греко-католики, з отриманням земельної ділянки під будову храму для наших громад в Центрі і на Сході України, як нелегко отримати дві години прямого ефіру на телебаченні у великодньому чи різдвяному часі, не згадуючи вже про те, що право закладати школи було надано Церквам лише останнього року. Пригадую собі влучний, як на мене, вислів одного мого співбрата у єпископстві з Болгарії, який висловився про суспільно-політичну ситуацію в сучасній Болгарії так: «Комуністи пішли, але комунізм залишився»… Комунізм як дух, як настанова, як схильність все контролювати, забороняти, обмежувати, розглядати Церкву як ворога, або принаймні як загрозу, радше, ніж вбачати в ній партнера у служінні спільному благу українського суспільства. На цьому полягає виклик нашої української дійсності. Бо я переконаний, що від побудови цивілізованих і конструктивних відносин між державою і Церквами та релігійними організаціями могли б виграти усі, а в першу чергу наше суспільство, та й, зрештою, сама влада».

Другу важливу роль Церкви в побудові Рідної хати Секретар Синоду відзначив служіння єдності.

На його погляд, ця проблема сьогодні більш ніж актуальна. «Такою вона була і в часах Великого митрополита. З великим болем стверджує митрополит факт поділів усередині українського християнства: «Мало який нарід так у релігійному житті поділений, як наш народ, а в тих поділах живуть і діють глибокі антагонізми, що ціле людство роз'єднують на табори, які вічно між собою ведуть завзяту боротьбу і себе взаємно вважають запеклими ворогами». Митрополит не має жодних ілюзій щодо негативного впливу на суспільно-політичну ситуацію українського народу з боку церковних розколів, вважаючи, що «та недуга доведе народ до повної руїни, якщо представники українських Церков не знайдуть способу поєднатися»», – сказав владика Богдан.