Як молитись разом з дітьми, якщо це дуже важко
  • Чтв, 10/10/2019 - 12:14

Крики молодших, поганий настрій старших, втома батьків… Часами сімейна спільна молитва перетворюється на біг з перешкодами. Як молитись з дітьми, зберігаючи спокій і порядок?

Нещодавно я чула як молоді батьки скаржились: «Молитва вдома – це великий гамір. Діти – нестерпні. Можливо, варто перестати? Який сенс в тому, щоб намагатись молитись разом з сім’єю за таких обставин?».

Ще одна мама зізналась: «Ввечері я дуже стомлена і не можу дочекатись, коли діти вже полягають спати. Якщо чоловіка немає вдома, мені бракує натхнення скликати дітей на молитву».

Це правда, що молитись з малими дітьми – не просто, особливо якщо їх багато і вони приблизно одного віку. Зовсім не простіше молитись з дітьми різного віку, бо старші соромляться, а менші не можуть втримати мовчанку і всидіти спокійно на місці.  В кожній сім’ї є своя специфічна ситуація, але рідко коли сімейна молитва дається легко, особливо в певний період часу. Тим не менше, важливо молитись разом з сім’єю, бо чим менше ви молитесь, тим важче вам це робити.

Спробуймо знайти вирішення, які б допомогли подолати труднощі, з якими зустрічаються багато сімей на молитві.

Оберіть свій ритм молитви

Перш за все, не порівнюйте себе з іншими. Те, що можливо досягти одній сім’ї, може бути не під силу іншій. Приклад інших повинен надихати нас, додавати нам ідей, однак кожна сім’я має знайти свій спосіб спільної молитви.

Важливо, щоб дитина, навіть найменша, звикла до цього часу щоденної молитви. Краще щодня помолитись одну хвилину, аніж 10 хвилин раз на тиждень чи на місяць. Коли, з певних причин, ми не помолились перед сном, то завжди можна, цілуючи дитину на добраніч, помолитись кілька секунд з кожним з них: «Отче наш…», коротку молитву, благословити дитину, «намалювавши» пальцем хрестик на чолі. Ці «короткі молитви» - кращі, ніж відсутність молитви взагалі.

Великі сім’ї можуть час від часу запроваджувати молитви, у відповідності до віку дитини чи підлітка. Звичайно, це – не ідеал, однак час від часу така практика є необхідною. Як варіант, можна впродовж тижня молитись по вікових категоріях, а в неділю молитись всім разом.

Якщо спільна молитва стає дуже обтяжливою і її важко організувати, то на якийсь час можна молитись з кожною дитиною окремо в її кімнаті (чи з кожним по черзі в загальній кімнаті). Це краще, ніж не молитись взагалі. Деколи це може бути єдиним рішенням, особливо якщо хтось з батьків не хоче брати участь в сімейній молитві. Такий варіант може стати початком для спільної молитви сім’єю, бо крок за кроком, діти виявлятимуть бажання молитись разом з іншими, а не наодинці: тоді всі зустрічатимуться у одній кімнаті, а з часом можна створити «молитовний куточок», де всі збиратимуться щодня.

Розподіліть завдання і відповідальність

Завершення дня – це час, коли всі втомлені. Діти стають ще більше схвильованими, коли відчувають знервованість і напругу своїх батьків. Найкраще тоді розподіляти обов’язки: поки тато завершує побутові деталі сімейного життя (наприклад, прибирає на кухні після вечері чи готує спальні до сну), мама може іти до «молитовного куточку» і починати молитву. Через 2 чи 10 хвилин діти, які сходитимуться до «молитовного куточка», зустрінуть там розслаблену матір, яка вже перебуває в Божій тиші і присутності. Навіть якщо вони прийдуть не всі одночасно, то можуть, слідуючи прикладу матері, починати молитись в тиші, очікуючи на прихід решти членів сім’ї.

Деколи надмірне збудження дітей пов’язане із тим, що місце молитви не сприяє роздумам. Важливо намагатись знайти для «молитовного куточка» тихе місце, розмістити там гарну ікону, побожне зображення чи фігурку Ісуса, Марії чи святих на рівні дитячих очей. Грубий килим, подушки або молитовні крісла чи клякальниці можуть допомогти дітям поводитись більш відповідно і сидіти, не розвалившись і тримаючи поставу рівною. В деяких сім’ях прийнято відключати на час молитви мобільні телефони, щоб не відволікатись несподіваним дзвінком.

Не треба почувати себе винними

Більшість з картин чи фото, що зображають молитву сім’ї, є занадто ідеальними: діти побожно клячать, дивлячись на ікону чи розп’яття. Все здається ідеальним… і, можливо, так може бути. Дивлячись на ці зображення, ми думаємо: «Сімейна молитва – це чудово, але нам так не вдасться. Наша сімейна молитва на таке не схожа».

По-перше, нам ніхто не каже, що ми маємо бути подібними до ближніх, але маємо бути такими, як від нас очікує Господь. Крім того, не слід забувати, що таке фото – кліше, постановочна зйомка, яка далеко не відображає щоденні труднощі, з якими зустрічається сім’я. Більшість сімей (або й усі), молитва яких викликає у вас захоплення (або навіть заздрість), без сумніву, мають такі ж проблеми, як і інші. Їм також відомі «молитовний гамір», втомленість наприкінці дня…. але, звичайно ж, це не ті миті, які фотограф зазвичай хоче закарбувати.

Коли ми молимось, Бог не просить нас про надзвичайні речі. Він просить нас бути там з Ним, і все. Наші діти верещать чи ніяк не вгамуються? Ми втомлені? Господь все це бачить і краще від усіх знає про це. Якби ми уявили собі, з якою надзвичайною ніжністю Він дивиться на кожну нашу сім’ю, як ласкаво Він приймає усі наші сімейні молитви, навіть найбільш прості, незграбні, збуджені, переповнені зауважень і доган, якби ми зрозуміли, що Він любить нас такими, якими ми є, то ми б ніколи не занедбували сімейну молитву.

Крістін Понсард

 

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами aleteia.org


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць