Як під час війни в Україні в освіті просувають політичні ідеї ЛГБТ-руху
  • Срд, 25/05/2022 - 13:11

Третій місяць Україна переживає повномасштабний наступ російського окупанта, веде кровопролитну війну за територіальну цілісність та незалежність.

Поки наші воїни відбивають атаки ворога на лінії фронту, покладаючи великі жертви за відвоювання українських земель, – в українській освіті продовжується просування політичних ідей суспільно-політичного руху ЛГБТ. Цього разу його представницями стали педагогині Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, які намагаються “перезавантажити” виховну роботу в українських школах – через нав’язування цінностей, що не підтримуються в українському суспільстві – під прикриттям “боротьби за права”.

Знайомтесь: нова політична “методичка” ЛГБТ для дітей, підлітків та молоді під назвою “Компас”, де наші діти можуть ознайомитися з ненавистю до гомосексуалістів на ґрунті “гомофобії” й релігії та методів боротьби з ними (з “гомофобією” і релігією).

У відстоюванні прав людини й громадянина нашим дітям пропонується відстоювати політичні інтереси ЛГБТ-руху, закріплені в низці міжнародних документів та зазначені як “боротьба з дискримінацією за сексуальною орієнтацією”. Навіюється новий вид “дискримінації за сексуальною орієнтацією” – шкільний.

По-перше, нагадаю, що в українському законодавстві немає даної дискримінаційної ознаки “за сексуальною орієнтацією”, окрім трудового кодексу та закону щодо біженців. Українське суспільство не приймає привілейованість ЛГБТ у питанні визнання особливого покарання злочину за цією ознакою, оскільки вважає злочином вчинення дискримінації за будь-якою ознакою, без надання особливого статусу ЛГБТ-руху. Стамбульська конвенція також не ратифікована, її ідеологія викликає безліч запитань і конфлікти в нашій країні.

Тому дана юридична маніпуляція, прописана в “Компасі” як “боротьба з дискримінацією за сексуальною орієнтацією”, є неприйнятною для поширення в системі освіти. Немає для цього правової основи. Тому не варто навіювати це педагогам і дітям.

По-друге, поняття “гомофобії” є настільки суперечливим у психології, що послуговуватися ним педагогиням-психологиням взагалі “не комільфо”. Тим більше нав’язувати його дітям як додатковий “страх”, який потрібно лікувати.

Гомофобія – це неологізм, який наприкінці 60-х років сформулював психоаналітик та гомосексуальний активіст Джордж Вайнберґ і вперше вжив у своїй книзі “Суспільство і здоровий гомосексуал” (1972), називаючи нервово хворими людей, які засуджують гомосексуальність.

Вайнберґ писав: “Я ніколи не визнав би пацієнта здоровим, якщо тому не вдається подолати свої упередження проти гомосексуальності”.

Німецький науковець Габріела Кубі відмічає: “Фобія – це невротична боязнь, яку лікують терапевтично, як от боязнь павуків, закритих приміщень тощо. Вайнберґ вважав, що він як психоаналітик дослідив, нібито люди, які відчувають емоційну відразу до гомосексуалістів, насправді лише бояться власних гомосексуальних нахилів” (“Глобальна сексуальна революція”).

Герард ван ден Аардвег, голландський психолог і психоаналітик, член Національної асоціації з досліджень та терапії гомосексуалізму (NARTH) називає гомофобію “конструкцією зі сфери science fiction (наукової фантастики)”.

«Те, що гетеросексуали, як правило, відчувають щодо гомосексу – це відраза й огида, а не страх. І тільки патологічний і нав’язливий страх перед чимось діагностується як “фобія”. Але цей, впроваджений гей-середовищами термін, є дуже ефективною словесною зброєю у пропагандистській війні за гомосексуалізацію суспільства і є інструментом залякування ідеологічних супротивників, які побоюються бути затаврованими як “гомофоби”».

«Європарламент і Рада Європи регулярно ухвалюють резолюції та закони, спрямовані на утвердження нової етики у сфері сексуальності й сім’ї. Парламент не уповноважений, тобто не має права видавати державам-членам інструкції у питаннях подружжя, сім’ї, прав ЛГБТІ, абортів і сексуального виховання. Однак він ухвалює нові й нові постанови на ці теми, щоб таким чином змінити суспільну свідомість, усвідомлюючи, що такий алгоритм дій підхоплять мас-медіа. Магічним словом, на яке гарантовано купується більшість, є “гомофобія”. Всякий, хто голосує проти, є гомофобом, расистом, сексистом і взагалі ворогом прав людини. Який політик захоче носити таке тавро?» (Г. Кубі, “Глобальна сексуальна революція”).

Resolution on homophobia in Europe (“Резолюція про гомофобію в Європі”, 18.01.2006) закликає до кримінального переслідування “гомофобії” та контролю над державами-учасницями ЄС щодо прийняття й дотримання “антидискримінаційних” законів. “Гомофобія” визначається як “ірраціональний страх і неприйняття лесбійок, геїв, бісексуалів і транссексуалів”. Таким чином Європарламент вимагає введення кримінальної відповідальності за “ірраціональний страх”. Resolution on fight against homophobia in Europe (“Резолюція про боротьбу з гомофобією в Європі”, 24.05.2012) прирівнює “гомофобію” до фашизму, ксенофобії та антисемітизму, закликаючи Єврокомісію боротися з нею. Резолюція чинить тиск на держави-учасниці ЄС з вимогою легалізувати одностатеві “шлюби”.

Цікаво, що в 2012 році одне з найбільших інформаційно-новинних агентств світу Associated Press заборонило своїм журналістам використати слово “гомофобія” відносно супротивників гомосексуального стилю життя і рекомендувало замість нього використовувати слово “антигомосексуальний”.

Українські науковці та педагоги не визнають поняття “гомофобія” всезагально значущим й об’єктивно науковим, а лише таким, що відображає політичні інтереси певного суспільно-політичного руху (феміністичного, ЛГБТ) та агресивно впроваджується в суспільний устрій України, порушуючи право громадян на свободу думки і слова. Даний термін є методом боротьби з інакшодумцями, в першу чергу з науковцями та християнами.

До слова: фашизм є політичною ідеологією Італії, а не Іспанії. Автори даної політичної методички “Компас” маю бути коректними у визначенні сторін для своїх надуманих звинувачень.

Нарешті, що є важливим у часі війни в Україні, коли мільйони християн по всьому світу об’єдналися в молитві за Перемогу України, – автори “Компасу” закликають боротися з християнством. Оскільки релігія засуджує гомосексуалізм як гріх. На думку авторів, не буде релігії – не буде гріха.

Маніпуляція з релігійними переконаннями є найгіршою, оскільки торкається глибинних почуттів віруючої людини, посягає на свободу її внутрішнього світу, спотворює релігійне бачення створення світу й людини Богом. Тому найперше має бути відкинутою як неприйнятна в українській системі освіти.

Українські педагоги, які тепер проходять чергові важкі випробування в часі російсько-української війни, мають право на об’єктивність, правдиве бачення щодо політичних цілей ЛГБТ. А Міністерство освіти й науки України повинно міцно стояти на ґрунті академічної доброчесності, не допускати фальсифікації науково-педагогічних положень під впливом політичної ідеології ЛГБТ. Ми таке вже проходили в часі радянського союзу. Дякуємо, більше не хочемо.

Олеся Горгота, кандидат філософських наук, правознавець, управлінець навчальним закладом