Як і у випадку численних добродійних організацій, також і харитативна діяльність Церкви зустрічається з загальним однодушним схваленням громадської думки. Але Церква не є просто неурядовою організацією, а опіка потребуючими з її боку не є чистою філантропією чи формою прозелітизму, ані, тим більше, плодом маркетингових стратегій. Ця діяльність народжується з віри. Християнську милосерду любов неможливо зрозуміти, не беручи до уваги її внутрішнього зв’язку з вірою в Христа та з обов’язком свідчення, який з неї випливає.

Щоб призадуматися над харитативною діяльністю Церкви та роллю єпископа у ній, Рада Єпископських Конференцій Європи та Папська Рада «Cor Unum» (Єдиним серцем), організували зустріч для єпископів чи інших осіб, які відповідальні за цю сферу у своїх єпископатах. На запрошення архиєпископа Джампаоло Крепальді, Ординарія Трієсте, який очолює комісію РЄКЄ «Caritas in Veritate», що є безпосереднім організатором зустрічі, її праця відбудеться у згаданому північноіталійському місті.

«Милосердя Церкви є вираженням, необхідністю та відповіддю на віру в Христа, а не відокремленим сектором життя церковної спільноти, ввіреним спеціалістам», – зауважив монсеньйор Дуарте да-Кун’я, Генеральний Секретар РЄКЄ, додаючи, що «милосердна любов, яка народжується з віри, робить людину учасником батьківської любові, якою Бог любить кожну людину».

Завданням зустрічі, за словами священика, є звернути увагу на те, що єпископ, як «вчитель віри, покликаний також бути вчителем милосердної любові». Окремим викликом є теж «пробудити у серці людини, заторкнутої церковною харитативною діяльністю, запитання про те, чому існує така увага», а це є основою євангелізації в значенні «свідчення віри та любові», про що неодноразово повторює Папа Франциск.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va