Публікації

Ця ікона є копією всесвітньо відомої ікони Белзької Божої Матері.

26 квітня 1987 року в с. Грушів на Дрогобиччині відбулося те, що у християнській традиції називають чудом, — об’явлення Богородиці. І час — 1987-й, рівно за рік після Чорнобильської катастрофи, яку називають початком кінця радянської «тюрми народів», і місце — давній паломницький відпустовий центр Галичини, — напевно, не випадкові. «Мати Божа — поміж нами» — така звістка про подію миттєво поширилася не лише на Львівщині й по всій Україні, а й у по всьому «союзу» і, що цікаво, за кордоном.

Церква Різдва святого Івана Хрестителя УГКЦ захована у дворах житлового масиву на окраїні Кропивницького. Охайний храм на великій зеленій ділянці — наче оаза, оточена квітами та молодими ялинами. Біля в’їзду замислено стоїть дівчинка років 12. «Це наша Вікторія, — пояснює парох о. Іван Третяк. — Її родина з Лимана. Деколи діти роблять тут „блокпост“ — зупиняють машини, просять показати документи. Бачите, які зараз ігри в дітей. Такі часи…».

У черговому духовному роздумі владика Степан Меньок, екзарх Донецький, застановляється над євангельськими істинами, які часто постають перед християнами як програма-максимум, яку неможливо осягнути. Як нам бути в цьому плані? Що можемо сказати про це?

Кінець ХІХ — початок ХХ століття та період між Першою і Другою світовими війнами засвідчив велике значення Греко-Католицької Церкви для України й українців, зокрема Західної України. Це були часи, коли священники ставали не лише духовними поводирями свого народу, а й суспільними діячами та значимими політичними фігурами.

Вижниця — місто на пограниччі північної Буковини і Галичини, на яке мали вплив обидва краї колишньої Галицької Руcі, які довго перебували у складі різних держав. З одного боку — належність Буковини від XIV до майже кінця XVIII століття до Молдавського князівства, а отже — пережиття усіх етапів його історії зі зв’язками дуже широкого спектра, від Османської імперії, Польського королівства та Війська Запорозького до союзу з Російським царством. З іншого — вплив Галичини.

Для розуміння ваги і значення постатей Миколи Устияновича та Маркіяна Шашкевича — українських греко-католицьких священників, літераторів та громадських діячів, слід нагадати, чим була Австро-Угорська («клаптикова», як її називали) імперія у першій половині ХІХ століття, і яким було становище народів під цісарською короною, зокрема, у її східних землях — Галичині, Буковині та Закарпатті.

Чи можливо любити своїх ворогів? По-людськи — неможливо. Любити ворогів може лише той, хто відчуває себе безмежно любленим Богом. Тоді ми маємо силу ставитися до інших людей так, як Бог ставиться до нас. А Він любить мене, знаючи всю мою невірність, усі мої гріхи. І коли ми відчуваємо ту теплоту Божої любові в собі, то легко можемо нею поділитися. Любити ворогів не означає погоджуватися з їхніми вчинками. Іноді навіть зупинити ворога силою зброї може бути виявом любові до нього.

Чому радянська влада, як і її попередниця — російська імперія, так запекло намагалася знищити Українську Греко-Католицьку Церкву? Перш за все, тому, що УГКЦ була одним із осередків творення і гуртування українського народу як нації, духовним осердям цих процесів. Тому удари цих режимів спрямовувалися і на Церкву як релігійну інституцію, яка мала значну вагу в українському середовищі, і на її служителів — священників.