В італійському місті П’яченца відбулася беатифікація священика, що був убитий нацистами через те, що допомагав рятуватися євреям.

«Господи, якщо потрібне ще якесь жертвоприношення, щоб зупинити цю війну, візьми мене!» – сказав 16 липня 1944 року під час недільної Святої Меси в місцевості Сідоло поблизу Парми на півночі Італії о. Джузеппе Беотті. Слова були сказані з повним усвідомленням їхньої серйозності: через чотири дні, 20 липня, він був убитий з ненависті до віри. В суботу, 30 вересня 2023 р., в катедральному соборі П’яченци кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії в справах визнання святих, представляючи Святішого Отця, проголосив його блаженним Католицької Церкви.

На дорозі зростання покликання

Джузеппе Беотті народився 26 серпня 1912 року в Ґраньяно-Требб’єнзе в провінції П’яченци в сім’ї селян-батраків. Раннє дитинство майбутнього блаженного минуло в убогості та тіні першої світової війни. Вже з підліткового віку Джузеппе відчув покликання до священства, а слабкий стан здоров’я та пов’язані з цим труднощі навчили жертвувати свої особисті страждання в єдності з Христовою жертвою на хресті. Він у мирі переносив постійні госпіталізації через хворобу легень, а також смиренно простягав руку по милостиню, щоб змогти внести щорічну квоту за навчання. Все це утвердило юнака наслідувати убогого та покірного Христа. Всі, хто знали його ще в семінарії, стверджували, що він був мужем милосердної любові, що означало допомогу вбогим, піклування про потребуючих, уважність до потреб інших. Все те, що він перший відчув на собі.

Батько для всіх

Після завершення навчання, 2 квітня 1938 року о. Джузеппе Беотті був рукоположений у П’яченській дієцезії, а 20 червня 1940 року призначений до Сідоло, невеликого високогірного апеннінського села. Незважаючи на незначну кількість населення, молодий священик розгорнув ревну душпастирську працю, а під час війни відзначався милосердям щодо втікачів, партизанів, поранених солдатів, а насамперед, підтримкою груп євреїв, які переховувалися від переслідування. Коли його віддалена парафія стала перехрестям доріг різних людських доль, душпастир зрозумів, що повинен стати батьком для всіх, хто шукає його допомоги. Він дав прихисток понад сотні євреїв. Інформація про цю діяльність дійшла до представників влади…

Вірний до кінця

У липні 1944 року в рамках операції «Валлештайн ІІ» нацистські війська проводили облаву, під час якої грабували і руйнували села в районі Барді та вбивали мирних жителів. Коли стало зрозуміло, що вони націлилися на Сідоло, багато жителів втекли і запропонували парохові піти з ними, але отець Беотті не захотів залишати парафію, щоб до останнього допомагати найслабшим, які не могли втекти. Німецьке законодавство карало смертю тих, хто давав притулок євреям. Отець Беотті, як і всі горяни Сідоло, були готові піти на цей ризик, щоб не відступити від заповіді любові до ближнього.

Священик провів ніч у молитві разом з отцем Франческо Дельнево, парохом Порчіґатоне, і семінаристом Італо Субаккі з Парми, які знайшли у нього притулок. Коли вранці 20 липня війська прибули до села, їх схопили, вишикували біля підпірної стіни дороги і утримували кілька годин в заручниках. Цей час вони провели в молитві. Коли прибула розстрільна команда, священики обмінялися розгрішенням й уділили його семінаристові. Пролунав кулеметний залп…

Ніхто з парафіян тоді не загинув. Бог уподобав жертву молодого життя і нагородив його гідністю мучеництва.