Кельнський кардинал Райнер Марія Велькі різко розкритикував німецький Синодальний Шлях. На його думку, реформаторський проект, який підтримує більшість єпископської конференції його країни, загрожує єдності християн.

«Напруга була і раніше, звичайно, це зрозуміло. Однак сьогодні вони настільки сильні, що час по-справжньому хвилюватися, – сказав він у лекції, виголошеній на засіданні єпархіальної ради. Він нагадав про енцикліку Ut unum sint св. Івана Павла ІІ про єдність між християнами, вказуючи, що в Німеччині слід докласти зусиль для подолання зростаючої поляризації та забезпечення примирення, щоб ефективно дбати про єдність усієї Церкви. Про повідомляє pch24.pl із посиланням на katholisch.de.

Кардинал зазначив, що діяльність Синодального Шляху насправді була мало синодальна, а ті, хто не йшли за мейнстрімом, зазнавали критики та тиску. Він також зазначив, що Синодальний Шлях зайнявся низкою тем, в яких він насправді не має компетенції. Це такі питання, як целібат, жіноче священство чи нова оцінка гомосексуалізму. У цих сферах не можна випрацювати ніякого окремого німецького рішення; необхідно зберігати єдність з усією Церквою.

Подібну критику висловив і ординарій Пассау єпископ Стефан Остер. Ієрарх насамперед звернув увагу на так званий Синодальний Відділ – нещодавно створену інституцію, що складається з єпископів і мирян, яка має підготувати швидке заснування Ради Синоду – нового органу, який би перебрав частину компетенції Конференції Єпископату.

Ватикан гостро критикує створення цих груп, вказуючи, що вони де-факто нелегітимні – тому що Церква має апостольську структуру і нею не можуть керувати синодальні колективи єпископів і мирян. Єпископ Стефан Остер відмовився брати участь у розбудові Ради Синоду, як і кардинал Велькі та єпископи Рудольф Водерхольцер із Регенсбурга та Ґреґор Марія Ганке з Айхштетта.

Єпископ Стефан Остер пояснив, що він серйозно сприймає заперечення Ватикану і вважає, що не повинен брати участь у починанні, яке відкидає Апостольська Столиця. Крім того, єпископ Остер також звернув увагу на те, що його оцінка багатьох антропологічних та еклезіологічних питань значно відрізняється від тієї, яку формулює Синодальний Шлях.