Відповіді Ватиканської дикастерії на декілька запитань бразильського єпископа (від 3 листопада 2023 р.) з одного боку нагадують добре відомі правди віри, але з іншого боку відкривають двері до непорозуміння, що в Божій Церкві є місце для співіснування гріха і благодаті, – стверджує у своєму коментарі, опублікованому на іспаномовному порталі infoCátolica кардинал Ґерхард Людвіґ Мюллер. Колишній префект Конгрегації Доктрини Віри нагадує, що завданням цієї дикастерії є вірне збереження правди Божого Об’явлення.

Хрещення – це брама до нового життя у Христі

Щодо питання про хрещення транссексуалів, німецький куріальний сановник нагадує, що хрещення – це двері до нового життя у Христі. Господь Ісус встановив його, щоб усі люди могли осягнути вічне життя через віру в Христа і наслідуючи Його своїм життям. Він цитує слова св. Павла з 1 Послання до Тимотея (Тим. 2, 4 і далі) і зазначає, що апостол не говорить, що для того, щоб увійти в Царство Боже достатньо устами визнати Ісуса нашим Господом, тоді як ми піддаємося людській слабкості. Треба також виконувати Божу волю (пор. Мт. 7, 21-23). Про це говорить св. Павло: “Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих”(Рим. 6, 12-13).

Кардинал Мюллер цитує трактат св. Іполита Римського Апостольська традиція (близько 200 р.), що містить критерії допущення або відмови (чи навіть простого відстрочення) до катехуменату та прийняття хрещення. Там перераховано професії, товариства та аморальну поведінку, які суперечать життю в благодаті хрещення (пор. Traditio Apostolica 15-16).

Він нагадує, що св. Тома Аквінський, якого зі схваленням цитують у відповідях Дикастерії, дає нюансовану, двояку відповідь на питання, чи можуть грішники бути охрещені:

1) звісно, ті грішники, які особисто згрішили в минулому і були під владою “гріха Адама” (тобто первородного гріха), можуть бути охрещені. Тому що хрещення встановлене для відпущення гріхів, які Христос відкупив своєю смертю на хресті;

2) однак ті, “які є грішниками, тому що приступають до хрещення з наміром продовжувати грішити” і таким чином противляться святій волі Бога, не можуть бути охрещені. Це правда не лише через внутрішнє протиставлення Божій благодаті щодо нас і нашого гріха супроти Бога, але й через зовнішнє фальшиве свідчення, яке підважує достовірність проголошення Церкви, оскільки таїнства є знаками благодаті, яку вони передають ( пор. Тома Аквінський, Summa theologiae III Q. 68, Art. 4).

У пастці трансгуманістичної термінології

За словами колишнього префекта Конгрегації Доктрини Віри, оманливим і шкідливим є те, що Учительський Уряд використовує термінологію нігілістичної й атеїстичної антропології і цим надає її фальшивому змісту статус правосильної теологічної думки в Церкві. Він цитує слова Господа Ісуса. “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою?” (Мт 19,4). Він зазначає, що насправді не існує ні транссексуальних, ні гомофільних (гомоафективних чи гомосексуальних) осіб ні у порядку сотвореної природи, ні в благодаті Нового Завіту у Христі. Згідно з логікою Творця людини і світу, двох статей достатньо для того, щоб забезпечити подальше існування людства й уможливити розвиток дітей у сімейній спільноті з батьком і матір’ю.

Він наголошує, що “особа” — це людина в її духовно-моральній індивідуальності, яка безпосередньо пов’язує її з Богом, її Творцем і Відкупителем. Проте кожна людська особа існує в духовно-фізичній природі, а конкретно як чоловік чи жінка через акт сотворення. Він додає, що Бог воскресить кожну людину такою, якою вона була сотворена, в її чоловічому чи жіночому тілі, не виявляючи гніву до тих, які скалічили геніталії інших людей (за великі гроші) або тих, які були дезорієнтовані фальшивою пропагандою і яких свідомо ошукали щодо їх чоловічої чи жіночої ідентичності.

Кардинал Мюллер попереджає, що трансгуманізм у всіх його різновидах – це диявольська вигадкою та гріх проти особистої гідності людських істот. Він цитує вчення та практику Римської Церкви, яка чітко стверджувала: “Прилюдна грішниця, розпусна людина, або той, хто скалічив себе, і кожен, хто займається роботою, про яку непристойно говорити, нехай будуть виключені, тому що вони нечисті [від катехуменату та хрещення]” (Traditio Apostolica 16).

Німецький кардинал наголошує на значенні “здорової доктрини” і зазначає, що душпастирська мотивація, яка бажає, щоби до грішників, які порушують шосту та дев’яту заповіді Декалогу, ставилися з якомога більшою “лагідністю та розумінням”, гідна похвали лише тоді, коли душпастир не обманює пацієнта щодо серйозності його хвороби, неначе поганий лікар. Натомість Добрий Пастир відчуває більшу радість “радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк. 15, 7). Тут знову слід зробити фундаментальну різницю між одноразово уділеним таїнством хрещення, яке стирає всі попередні гріхи і дає нам постійне прилучення до Тіла Христового, і (повторюваним) таїнством покаяння, за допомогою якого відпускаються гріхи, вчинені після хрещення.

Кардинал Мюллер підкреслює турботу Церкви про хрещення дитини, яке слід поєднувати з католицьким вихованням відповідальними за це особами, особливо через зразкове життя. “Проте Церква не може залишати жодних сумнівів щодо природного права дитини рости разом із власними біологічними батьками або, у крайніх випадках, з усиновлювачами, які морально і юридично займають їх місце. Будь-яка форма сурогатного материнства чи продукування дитини в лабораторії (як речі) для задоволення егоїстичних бажань є, з католицької точки зору, серйозним порушенням особистої гідності людської істоти, яку Бог покликав до існування фізично та духовно через її матір і батька, щоб покликати Божу дитину до вічного життя”, – зазначає колишній префект Конгрегації Доктрини Віри.

Переклад за: ekai.pl