Військові капелани Збройних Сил України (ЗСУ) переживають складний період у взаємовідносинах з Генштабом, що вже кілька місяців залишає нерозв’язаною проблему подвійного підпорядкування.

Відповідно до планів, українській армії має бути призначено приблизно 700 капеланів. Згідно з опитуванням військових, 80% належать до Православної Церкви, тому їй виділено 494 капеланські позиції. Римо- та греко-католики складають 16%, а протестанти лише 0,5% військовослужбовців. Під час розробки закону та узгодження між різними конфесіями встановлено, що керівник служби матиме 10% квоти для рішення специфічних питань, консультуючись при цьому з представниками церков, які мають відведені квоти.

Однак, керівник служби також формує Міжконфесійну раду, де пропорції голосів не відображають реальний розподіл військовослужбовців за конфесіями. Наприклад, протестанти, які складають лише 0,5% армії, отримують п’ять голосів, в той час, як римо- та греко-католики з 16% отримують лише три. Православна Церква, яка представляє 80% військовослужбовців, має лише один голос в раді. До того ж, керівник включає в раду представників дуже малочисельних конфесій, які в Україні майже не представлені.

Проблеми у військовому капеланстві ЗСУ не є новими. Центр управління капеланами поділено між їхньою Церквою та Службою військового капеланства при ЗСУ. Це створює певну двозначність, оскільки капелани мають отримувати дозволи на свою діяльність від обох органів.

Ситуацію ускладнює відсутність чітких директив від Генштабу, що збиває з пантелику діяльність капеланів на передовій. Зрозуміло, що це може позначитися на моралі військовослужбовців, яким потрібна духовна підтримка в умовах війни.

“Конфлікт капеланів та замполітів. Так між собою називають цю ситуацію посвячені у тему журналісти,” – зазначено в оригінальному джерелі.

Конфлікт між капеланами та Генштабом є не лише формальним, але і фактичним перешкоджанням ефективному духовному обслуговуванню військових. Це ставить під загрозу морально-психологічний стан армії та вимагає негайного рішення на найвищому рівні. Слід очікувати, що незабаром ця проблема приверне увагу вищого військового керівництва, яке повинно знайти оптимальний спосіб вирішення цього конфлікту.

Це не просто конфлікт між капеланами та Генштабом, а більш глобальна проблема, що включає і Православну Церкву України (ПЦУ), і Міністерство оборони. Ймовірно ПЦУ хотіла б домінувати у впливі та формуванні капеланської служби, але наразі це не вдається.