Сьогодні Україна зустрічає світло своєї потіхи. Сьогодні Господь приходить до нас, несений руками Марії. Ми ж будьмо подібні до старця Симеона і пророчиці Анни — приймімо це світло! До цього закликав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового на свято Стрітення Господнього.

У проповіді Предстоятель наголосив, що сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят у році — Стрітення Господнє.

Він зауважив, що слова «стрітення» у Святому Письмі ми не знайдемо, але воно влучно описує зміст цієї події, яку нині спогадуємо та святкуємо, і те, що зараз самі переживаємо.

«Стрітення — це зустріч Бога зі своїм народом і своєю людиною. Зустріч між старим і новим часом. Зустріч того, хто плаче і сподівається на втіху, з тим, хто ходить і є тією втіхою, потішає, витирає сльози, хто усуває страх і дає надію. Зустріч між темрявою людської розпуки і зневіри зі сяйвом світла Божої надії», — зазначив проповідник.

За його словами, старець Симеон і пророчиця Анна дуже довго очікували потіхи Ізраїлю (Лк 2, 25). «Якої потіхи вони очікували? Очікували звільнення, Месії. Вони очікували Спасителя. Ось вони дочекалися тої потіхи, на яку чекали. Симеон співає пісню цілковито у стилі старозавітних пісень, якими між собою маркували етапи зближення Бога до людини і людини до Бога», — пояснив Глава УГКЦ.

Той, хто приймає на свої руки Спасителя у Його храмі, зауважив Патріарх, приймає Того, для кого цей храм збудований. Він сам сьогодні побачив сповнення власної надії — жити вічно в домі Божому, у тому домі, на образ якого цей храм на землі був збудований, у якому є сам Господь у своєму вічному житті.

На його переконання, пісня старця Симеона — це ісповідь ранньої християнської віри. Можна сказати, що Лука нам записав ранньохристиянський символ віри християн Єрусалиму. Адже Симеон потім звертається до Діви Марії і говорить до Неї про меч, який прошиє Їй душу, про те, що Той, якого він тримає на руках, який є сповненням і потіхою народу Божого, є й каменем спотикання.

«Ця подія сьогодні висвітлює дуже важливу істину про кожну людину, про кожного з нас. Бо кожен з нас, можливо і зараз, прийшовши до храму, очікує від Бога слова надії, потіхи серед моря темряви, наших сліз і болей. Сьогодні, у це свято, Господь Бог виходить нам на зустріч, тому що не людина робить першою крок на зустріч Богові, а навпаки — Господь першим виходить на зустріч людині», — переконаний Глава Церкви.

«Сьогодні Церква ставить перед наші очі Пречисту Діву Марію, яка тримає на руках нашу з вами надію, світло нашої втіхи, нашого визволителя і Спасителя. Вона є тим справжнім світильником, який нині сяє у храмі», — зазначив Глава УГКЦ.

Предстоятель переконаний, що ми повинні не боятися зійти у глибину нашого власного серця, просвітити його темряву Божим світлом. Лише тоді зможемо остаточно й повно пережити нашу власну зустріч із Богом.

«Зустріти Бога у своєму житті — це вершина сповнення людської надії, момент потіхи, світла і надії на майбутнє», — наголосив він.

Відтак Блаженніший Святослав нагадав про давній звичай — освячувати стрітенську свічку і запалювати її тоді, коли людина чи родина переживає момент найбільшого страху. «Коли людина потребує світла Божої присутності і того відчуття, що Бог мене ніколи не покине в моїй мандрівці до Нього», — додав він.

Глава УГКЦ зауважив, що так часто стається, що темрява спускається на людину, зокрема під час воєнного лихоліття. Він поділився, що цікаво було почути свідчення наших військових, дівчат і хлопців, які побували серед жахіть російського полону: «Вони кажуть, що наступає такий момент у житті, коли все довкола стає темним. Єдине, що світить, — це світло твого власного серця».

«Бо навіть серед темряви війни й безнадійності ми здатні світити Божим добром, його зі себе віддавати, силою світла Божого в нашому серці перемагати всяке зло, плекати в собі та давати іншим надію на силу Божого визволення, яке через нас і в нас веде до перемоги», — додав Блаженніший Святослав.