Від ствердження, що немає перешкод для душпастирських ініціатив до повністю негативного судження, загалом – 6 можливих визначень, які містяться в нових правилах, що стосуються розпізнання гаданих надприродних явищ. Відповідний документ Дикастерії віровчення затвердив Папа Франциск. Ні єпископ, ні Апостольська Столиця не висловлюватимуться щодо ствердження надприродності явища, обмежуючись дозволом на проведення паломництва і набожності.

У п’ятницю, 17 травня 2024 р. у Ватикані оприлюднили новий документ Дикастерії віровчення, в якому оновлено норми, що стосуються розпізнання ймовірних надприродних явищ. Він набере чинності через два дні, в урочистість П’ятидесятниці. Текст починається з вичерпної презентації кардинала-префекта Віктора Мануеля Фернандеса, а за нею слідує вступ, в якому визначено 6 різних можливих висновків. Стане можливою більш швидка оцінка, з врахуванням народної побожності і, як правило, влада Церкви більше не буде залучена до офіційного визначення надприродності явища, яке може вимагати тривалого часу для глибокого дослідження. Іншим нововведенням є більш виразне залучення Дикастерії доктрини віри, яка повинна буде затверджувати остаточне рішення єпископа і матиме право втрутитися motu proprio (власною волею) в будь-який час. У багатьох випадках за останні десятиліття, коли окремі єпископи висловлювали свою думку, дикастерія вже залучалася, але майже завжди таке втручання залишалося за лаштунками з проханням не розголошувати його. Мотивом для того, щоб тепер прямо залучити Дикастерію є також труднощі в окресленні на місцевому рівні явищ, які в деяких випадках сягають національного і навіть світового виміру, «коли рішення, що стосується однієї дієцезії, також має наслідки у інших місцях».

Причини для оновлення правил

Біля витоків документа лежить багаторічний досвід минулого століття, з випадками, коли місцевий єпископ (або єпископи регіону) дуже швидко заявляли про надприродність, тоді як Конгрегація віровчення висловлювала іншу думку. Або випадки, коли єпископ висловлювався в один спосіб, а його наступник – в протилежний (щодо того ж самого явища). Крім того, потрібен тривалий час, щоб оцінити всі елементи для прийняття рішення про надприродність чи ненадприродність явищ. Час, який іноді вступає в протиріччя з невідкладністю надання душпастирських відповідей для блага вірних. Тому в 2019 році Дикастерія розпочала перегляд норм, що привело до нинішнього тексту, який Папа затвердив 4 травня. Це цілком новий текст, що, як уже згадувалося, запроваджує 6 різних можливих висновків.

Духовні плоди і загрози

У своїй презентації кардинал Фернандес пояснює, що «багато разів ці явища викликали велике багатство духовних плодів, зростання віри, побожності, братерства і служіння, а в деяких випадках стали причиною виникнення різних санктуаріїв, розкиданих по всьому світу, які сьогодні належать до серця народної набожності багатьох народів». Однак існує також можливість того, що «в деяких випадках подій нібито надприродного походження» виникають «дуже серйозні проблеми на шкоду вірним»: випадки, коли з гаданих явищ черпається «вигода, влада, слава, суспільна популярність, особистий інтерес» (II, ст. 15, 4), доходячи також і до того, що «здійснюється домінування над людьми або чиняться зловживання» (II, ст. 16). Можуть виникати «доктринальні помилки, неналежне спрощення у викладанні євангельського послання, поширення сектантського духу». Так само існує можливість «втягування вірних у подію, яку приписують божественній ініціативі», але яка є лише плодом фантазії, міфоманії або чиєїсь схильності до фальсифікацій.

Загальні орієнтири

Згідно з новими нормами, Церква зможе розпізнавати «чи можна розгледіти в явищах нібито надприродного походження наявність ознак божественного діяння; чи в можливих текстах або повідомленнях осіб, причетних до цих явищ, немає нічого, що суперечить вірі і здоровій моралі; чи правомірно оцінювати їхні духовні плоди, чи необхідно очистити їх від проблемних елементів або застерегти вірних від небезпек, що випливають з них; і чи доцільно, щоб вони були піддані душпастирській оцінці з боку компетентної церковної влади» (I, ст. 10). Крім того, «згідно з загальною процедурою, не слід очікувати позитивного визнання церковною владою щодо божественного походження гаданих надприродних явищ» (I, ст. 11). Тому, як правило, «ні дієцезіальний єпископ, ні єпископська конференція, ні дикастерія не заявлятимуть, що явища мають надприродне походження, і тільки Святіший Отець може санкціонувати процедуру в напрямку цього» (I, ст. 23).

Можливі оцінки щодо досліджуваного явища

Документ пропонує шість можливих висновків по завершенні розпізнання.

Nihil Obstat: не висловлюється впевненість у надприродній автентичності, але визнаються ознаки дії Святого Духа. Єпископа заохочується оцінити душпастирську цінність і сприяти поширенню цього явища, в тому числі паломництвам.

Prae oculis habeatur: визнаються позитивні ознаки, але існують також елементи плутанини або ризики, які вимагають розпізнання і діалогу з адресатами. Доктринальне роз'яснення може знадобитися, якщо існують тексти або послання, пов'язані з цим явищем.

Curatur: наявні критичні елементи, але явище широко розповсюджене і приносить видимі духовні плоди. Заборона, яка може збурити вірних, не рекомендується, але єпископа заохочується не підтримувати це явище.

Sub mandato: проблемні питання пов'язані не з самим явищем, а зі зловживанням, яке здійснюють окремі особи чи групи. Святий Престол доручає єпископу або делегату душпастирський провід цього місця.

Prohibetur et obstruatur: незважаючи на деякі позитивні моменти, проблеми та ризики є серйозними. Дикастерія вимагає від єпископа публічно заявити про неприпустимість підтримки явищата пояснити причини такого рішення.

Declaratio de non supernaturalitate: єпископ уповноважений заявити, що явище не є надприродним, покладаючись на конкретні докази, такі як зізнання ймовірного провидця або достовірні свідчення про фальсифікацію явища.

Процедури, яких слід дотримуватися

Далі наводиться процедура, якої слід дотримуватися: єпископ повинен розглянути справу і подати її на затвердження до дикастерії. Від єпископа вимагається утримуватися від публічних заяв щодо автентичності чи надприродності, а також стежити за тим, щоб не виникало плутанини і не сприяти сенсаційності. У випадку, якщо зібрані елементи «здаються достатніми», єпископ створить слідчу комісію, до складу якої ввійдуть щонайменше один богослов, один знавець канонічного права та один експерт, обраний відповідно до характеру явища.

Позитивні та негативні критерії

Серед позитивних критеріїв названо «вірогідність і добра репутація осіб, які стверджують, що є адресатами надприродних подій або безпосередньо причетні до таких випадків, а також свідків, які були заслухані... доктринальна ортодоксальність явища і можливого послання, пов'язаного з ним, непередбачуваний характер явища, з якого явно випливає, що воно не є плодом ініціативи причетних до нього осіб, плоди християнського життя» (II, ст. 14). Негативні критерії включають «наявність явної помилки щодо факту, можливі доктринальні помилки..., сектантський дух, який породжує поділ в церковній спільноті, очевидне стремління до наживи, влади, слави, суспільної популярності, особистий інтерес, тісно пов'язаний з фактом, тяжкі аморальні вчинки..., психічні зміни або психопатичні тенденції суб'єкта, які могли вплинути на гаданий надприродний факт, або психоз, колективна істерія чи інші елементи, які можуть бути віднесені до патологічної площини» (II, ст. 15). Врешті, «слід вважати особливо тяжким з моральної точки зору використання нібито надприродних переживань або визнаних містичних елементів як засобу чи приводу для здійснення домінування над людьми або скоєння зловживань» (II, ст. 16). Яким би не було остаточне затверджене рішення, єпископ «зобов'язаний і надалі наглядати за явищем та особами, які до нього причетні» (II, ст. 24).