Приймаючи францисканців з центральної Італії у контексті відзначення ювілею 800-річчя отримання стигматів святим Франциском з Ассізі, Папа Франциск поділився з ними думками про те, яке значення цей дар має в житті віруючого та в житті францисканця.

 

Саме через рани, немов через канали, на нас спливає милосердя Воскреслого Розіп’ятого. На цьому Папа Франциск зосередив свої роздуми, якими в п’ятницю, 5 квітня 2024 р., поділився із францисканцями з центральноіталійського регіону Тоскани, які прибули на зустріч з нагоди 800-річчя дару стигматів, який святий Франциск Ассізький отримав 14 вересня 1224 року в Ла Верні. Промовляючи до них, Святіший Отець зазначив, що стигмати – це знаки уподібнення до Христа, якими Господь протягом віків наділяв братів і сестер у вірі різних станів. Вони нагадують усім про біль, який переніс Ісус з любові до нас, але також вони є «знаком пасхальної перемоги».

Нести любов «стигматизованим» наших днів

У цьому контексті Наступник святого Петра поділився деякими думками про значення стигматів у життя християнина та в житті францисканця. Щодо першого, він зауважив, що Ісусів учень знаходить у святому Францискові, позначеному стигматами, відбиток власної ідентичності. «Віруюча людина, по суті, не належить до певної групи на основі якогось мислення чи діяльності, скріпленої лише людською силою, але до живого Тіла, Христового Тіла, яким є Церква. І ця приналежність не номінальна, а реальна: вона закарбована в християнинові Хрещенням, яке ознаменувало нас Господньою Пасхою. Таким чином, у церковному сопричасті любові кожен з нас наново відкриває для себе, ким є: улюбленою, благословенною і примиреною дитиною, посланою свідчити чудеса благодаті і бути ремісником братерства», – мовив Папа, підкреслюючи, що через це християнин покликаний в особливий спосіб звертатися до «стигматизованих», яких зустрічає, до «ознаменованих життям, які носять шрами страждання, зазнаної несправедливості або скоєних помилок». І в цьому для нас також прикладом і помічником є святий Франциск своїм ставленням до прокажених.

Повертатися до суттєвого

Переходячи до роздумів про значення стигматів у житті францисканця, Святіший Отець звернув увагу на заклик святого засновники «дбати про єдність». «Власне, Розіп'ятий, Який з'явився йому в Ла-Верні, знаменуючи його тіло, – це той самий, Який закарбувався в його серці на початку його "навернення" і Який вказав йому на місію " полагодити його дім". У Франциска, мужа, умиротвореного хресним знаменням, яким він благословляв своїх братів, стигмати є печаттю суттєвого. Це закликає і вас повернутися до істотного в різних аспектах вашого життя: у ваших формаційних курсах, апостольській діяльності та присутності серед людей; бути прощеними носіями прощення, зціленими носіями зцілення, радісними і простими в братерстві; з силою любові, яка випливає з Христового боку і яка живиться особистою зустріччю з Ним, і яку слід щодня оновлювати з серафічним полум'ям, що палає в серці», – наголосив Папа, закликаючи францисканців у цей ювілейний рік нести Церкві та світові «дрібку тією безмежної любові, що спонукала Ісуса померти на хресті за нас».

Святіший Отець завершив зустріч проказуванням молитви до святого Франциска, поблагословивши учасників аудієнції мощами святого, які вони принесли з собою.