Цикл літніх християнських відпочинкових таборів, організованих Згромадженням Воплоченого Слова на Прикарпатті, завершився табором для чоловіків на тему «Покликання чоловіка – бути Добрим Пастирем». Цьогорічний табір для такої категорії учасників був дев’ятим по порядку і став найбільш чисельнішим – 76 чоловік на чолі з капеланами табору о. Софроном Зелінським, ВС та о. Йосафатом Бойком, ВС. Чотири дні, від 6 по 9 серпня в урочищі Драгобрат стали гарним моментом для кожного учасника табору зробити іспит сумління виконання свої християнських обов’язків перед родиною, Церквою і Батьківщиною.

Кожен таборовий день розпочинався спільною фіззарядкою, за бажанням, ранковим купанням в озері. Відтак всі збиралися на ранкову молитву. Опісля сніданок і гірські походи: одного дня на гору Близниця(1881 м.), а другого дня на дальні озера - Герешаска (1577 м.). Ідучи на гору Близниця всі чоловіки молилися Хресну Дорогу, жертвуючи молитву  і розважання за свої родини, дітей та онуків. На завершення молитви на горі Жандарм чоловіки мали нагоду приступити до Святого Таїнства Сповіді, а відтак взяти участь у Святій Літургії, приступивши до Святого Причастя. Літургія була відслужена у підніжжі великого Хреста, приготованого, винесеного в часі Хресної Дороги і вмонтованого кілька років тому самими учасниками табору.

Темою табору стали слова з Євангелія про Доброго Пастиря, якими покликані бути не лише священики у своїх парафіях, але і кожен чоловік – як Пастир для своєї родини, для колективу, яким керує чи провадить, для держави, у якій має свої відповідальності. Отець Йосафат у своїх розважанням закликав задуматися над цими двома словами «Добрий» і «Пастир» і сказав: «Кожен чоловік християнин має старатися бути добрим. А що таке доброта? Хто може бути добрим, крім самого Бога? Добрим може бути тільки та особа, що черпає силу у Бога, в Кого є повнота доброти, бо ж Він є Добротою. Бути «пастирем» означає брати на себе відповідальності, не боятися і не втікати від них, а дбати, щоб добре виконувати свої обов’язки перед ближніми – родиною і колективом, я якому працюємо чи служимо». Отець Софрон взяв для розважання слова «вівці слухають Його (Пастиря) голосу» і роз’яснював цінність іспиту сумління і як важливо є слухати голос сумління, йти за сумлінням і ніколи не діяти проти сумління, бо сумління – це голос Пастиря.

Вечірні молитви, пісні біля ватри, шашличок та інші страви, приготовані самими чоловіками на вогні, а головно спілкування на різні християнські чи загальнокультурні теми – це «ізюминка» табору. Лікарі, викладачі і професори, підприємці і держслужбовці – це далеко не повний список професій учасників табору, де кожен міг поділитися своїм досвідом служіння у родині, колективі на роботі чи державі. Учасники цього річ приїхали з Одеси, Києва, Вінниці, Львова, ну а більшість, звичайно, з Прикарпаття. 

 Дякуємо Богові за можливість мати спільний християнський відпочинок і можливість проповідувати слово Боже для чоловіків високо у горах.