Група з 90 католицьких священників, учених і авторів просить єпископів і кардиналів відкинути ватиканську декларацію, яка схвалила пастирське, нелітургійне благословення одностатевих пар, і відмовитися від її впровадження у своїх єпархіях. Про це повідомляє CNA.

Коаліція підписала “Синівське звернення”, адресоване лідерам Церкви, в якому просить їх заборонити будь-які благословення одностатевих пар у межах своєї юрисдикції та прямо попросити Папу Франциска відкликати документ. Підписанти стверджують, що декларація Fiducia Supplicans суперечить “як Святому Письму, так і універсальній і безперервній Традиції Церкви” і “спричиняє серйозний скандал”.

“Однозначно не виправдане мовчання, особливо для кардинала чи єпископа, оскільки скандал, який уже стався, серйозний і публічний, і якщо його не зупинити, він обов’язково ще більше посилюватиметься, – зазначено в листі. – Загроза стає не меншою, а серйознішою, оскільки помилка походить від Римського Престолу і призначена шокувати всіх вірних”.

Ватикан виправдовував цю декларацію тим, що наголосив на відмінності між літургійними благословеннями, які недоступні для одностатевих пар, і пастирськими благословеннями, які тепер дозволені. У листі науковці заперечують легітимність цього розрізнення як засобу виправдання благословень.

Загалом, думки єпископів розділилися щодо того, як впроваджувати декларацію та чи впроваджувати її взагалі.

Що ж говорить Fiducia Supplicans?

Ватиканська декларація, опублікована Дикастерією Доктрини Віри 18 грудня 2023 р., наголошує на відмінності між “літургійними” та “пастирськими” благословеннями.

Літургійні благословення, як стверджує декларація, не дозволені для одностатевих пар, оскільки таке благословення “вимагає, щоб те, що благословляється, відповідало Божій волі”. Церква не має повноважень надавати такі благословення одностатевим парам, оскільки це “запропонувало б певну форму моральної легітимності” таких зв’язків.

Проте в декларації стверджується, що пастирські благословення інші: вони “призначені для всіх” і “нікого не можна з них виключати”. У ній зазначено, що священники можуть надавати пастирські благословення одностатевим парам “без офіційного підтвердження їхнього статусу та будь-яким чином не змінюючи одвічне вчення Церкви про шлюб”. Додається, що такі благословення не можна “звершувати, використовуючи будь-який одяг, жести чи слова, які є притаманні для шлюбу”.

“Обряди та молитви, які можуть створити плутанину між тим, що являє собою шлюб — який є “виключним, сталим і нерозривним союзом між чоловіком і жінкою, природно відкритим для народження дітей” — і тим, що йому суперечить, є неприпустимими”, — йдеться в документі.

Чому ці вчені виступають проти декларації?

Вчені, які висловлюють заперечення проти Fiducia Supplicans, у своєму листі говорять, що спроба створити різницю між літургійними та пастирськими благословеннями є “неможливою”.

Душпастирська турьота, стверджують вони, “завжди передбачає теорію і … якщо душпастирство звершує щось, що не відповідає доктрині, то те, що насправді пропонується, є іншою доктриною”.

Незалежно від того, чи благословення є літургійним чи пастирським, у листі стверджується, що благословення має “миттєвий комунікативний ефект … [який] завжди передбачає схвалення того, що благословляється”, навіть якщо в декларації стверджується, що це не є метою. У ньому стверджується, що декларація вже була пояснена як схвалення “тими кількома єпископатами та прелатами, які десятиліттями відкрито виступали за зміну доктрини щодо сексуальної моралі”, а також великою частиною громадськості.

“На практиці вірні навіть не розумітимуть тонких теоретичних обґрунтувань, які запроваджує декларація…, – продовжується у синівському зверненні. – Повідомлення ефективно запущене, і народ Божий, і весь світ неминуче реєструватиме і вже реєструє ось що: Католицька Церква нарешті еволюціонувала і тепер допускає гомосексуальні союзи та й загалом позашлюбні зв’язки.”

Вони додають, що традиційні доктрини щодо сексуальної моралі “слід вважати непомильними” і що “це доктрина природного права, яка не допускає жодних змін”.

“У цей важкий момент чітке слово правди було б найкращим прикладом вашої вірної і відважної відданості ввіреному вам Божому народові, знаком вірності справжньому служінню папства і водночас найкращою допомогою для самого Папи — красномовне “братнє виправлення”, якого він терміново потребує в цей останній і найбільш критичний період свого понтифікату і, ймовірно, його життя”, — благають єпископів і кардиналів підписанти.

Хто наразі підписав документ?

Серед 90 підписантів є католицькі священники, вчені та автори з усієї Північної Америки, Південної Америки, Африки, Європи й Австралії. Група прагне збільшити кількість підписантів до кінцевого терміну 15 лютого та має намір опублікувати більший і повніший список до 17 лютого.

Серед підписантів – Томас Уорд, глава Академії Людського Життя та Сім’ї Івана Павла ІІ; Доктор Майкл Пакалюк, професор етики та соціальної філософії в Католицькому Університеті Америки та отець Роберт Сіріко, очільник Інституту Св. Джона Генрі Ньюмана та засновник Інституту Ектона.

Серед інших підписантів – німецький соціолог і письменник Ґабріела Кубі, доктор Сезар Фелікс Санчес Мартінес, професор філософії Національного Університету Сан-Агустін, Перу; Президент Форуму Cornerstone Гіл Бейлі та отець Джеральд Мюррей, душпастир Церкви Святого Сімейства в Нью-Йорку.

Лист опубліковано кількома мовами, зокрема англійською, іспанською, італійською, французькою та німецькою.

Як Ватикан відреагував на суперечку?

Єпископи в усьому світі застосували до декларації різні підходи. В одних випадках єпископи дотримувалися широкого погляду на декларацію, а в інших – дуже вузького. Деякі єпископи, у тому числі численні єпископські конференції, відмовилися її виконувати.

Кардинал Віктор Мануель Фернандес, префект Ватиканської дикастерії Доктрини Віри, відповів на негативну реакцію п’ятьма сторінками прес-релізу від 5 січня.

“Немає підстав доктринально дистанціюватися від цієї декларації або вважати її єретичною, суперечною Традиції Церкви або богохульною”, — сказав Фернандес, звернувши увагу на формулювання декларації щодо шлюбу та сексуальної моралі.

“Ми можемо допомогти Божому народові зрозуміти, що такі види благословень — це лише прості душпастирські канали, які допомагають людям виявляти свою віру, навіть якщо вони великі грішники” — додав кардинал. – З цієї причини, даючи благословення двом людям, які прийшли разом попросити про це спонтанно, ми не освячуємо їх і не вітаємо їх, і навіть не схвалюємо такий тип союзу”.