У житомирському римо-католицькому храмі святого Йоана з Дуклі, який тут звично називають Семінарійним, учора, 27 квітня 2016 р. молилися за загиблого військового Олександра Залізка.

У святині зібрались кілька сотень житомирян. Молодому бійцю було всього 34 роки. Він був призваний до військової служби близько року назад. За тиждень його мали демобілізувати.

«Ці дні стали для нас днями жалоби. Ми засмучені смертю солдата Олександра, — звернувся до присутніх настоятель парафії св. Йоана з Дуклі о. Мирослав Карачина OFM. — У минулому він прислуговував біля священика під час звершення Святої Меси; сьогодні його тіло також знаходиться близько вівтаря. Важко примиритися з відходом такого молодого солдата, але у солдатську професію, на відміну від інших, вписаний ризик втрати життя. Олександр віддав життя за те, щоб ми могли почуватися безпечно. Його несподівана смерть всіх нас вразила і засмутила. Не так давно, у Різдвяні свята, він тут сповідався, причащався, молився, щоб закінчилася війна, щоб повернутися до рідних. Ніхто й не припускав, що він повернеться так раптово і трагічно. Олександр загинув у правильній справі, воюючи по добрій стороні, по стороні цінностей, які ми спільно визнаємо: миру, свободи, братерства. А за тих, хто на сході країни, молімося, і просімо Бога про щасливе повернення додому з перемогою», — сказав о. Мирослав.

34-річний Олександр був мобілізований під час 6‑ї хвилі мобілізації, 14 місяців служив у 54‑й бригаді й невдовзі мав демобілізуватися. Вдома на нього чекали 28 квітня, але 24 квітня під час зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою Олександр зазнав кульових поранень, несумісних із життям.

«Ще ввечері я готував його до звільнення в запас. Ми готували документи, жартували; на ніч він заступив на бойове чергування — і під ранок, о 6 годині 20 хвилин, стався цей страшний бій. Диверсійно-розвідувальна група спробувала пробратися на нашу територію, відбувся бій, Саша загинув — отримав кілька кульових поранень. Загинув зі зброєю в руках, захищаючи Батьківщину. ДРГ була відбита, вона пішла на підконтрольну ДНР-ЛНР територію; вона спробувала ще кілька разів пробитися наступної ночі, атаки були відбиті. Мені дуже важко, я багато місяців особисто знав Сашу, це був прекрасний солдат. Хтось утікає, а хтось бере зброю і йде захищати Батьківщину. Він був з останніх», — сказав військовослужбовець ЗСУ Олексій, який служив разом з Олександром Залізком.

Тіло загиблого бійця до Житомира привезли 26 квітня.

Більше сотні житомирян зібралися на майдані Корольова, щоб вшанувати Героя. Тіло земляка вони зустрічали, ставши навколішки і вигукуючи «Герої не вмирають!»

«Це була чудова, прекрасна дитина, яка завжди всміхалася, яка завжди світилася радістю, і страшенно шкода, що так трагічно закінчилося його життя. Я чула, як батько говорив, що це сталося на блокпосту, що їх обстріляли», — розповіла вчителька і сусідка бійця Надія Ковальчук.

«Обов’язок кожної людини — віддати останню шану тому, хто віддав своє життя в пору квітучу, на самому початку. Не думаючи, що діти залишаться без батька, вдова лишилася. Батько, сестра — всі зараз переживають. Дуже прикро, що він мав 28‑го вже йти на демобілізацію. Прикро, що не дотягнув трошечки. Така, напевно, була мрія, що вже ось-ось буде вдома, зі своїми дітками. Звичайно, дуже-дуже боляче», — сказала житомирянка Марія Рудак.

Після жалобної Святої Меси у храмі, о 13.00 відбулося прощання з Олександром Залізком на Смолянському кладовищі у Житомирі. В нього залишилися батько, сестра, дружина і двоє маленьких дітей.

За матеріалами: Житомир.Інфо