Україна готується до другого Різдва у часі повномасштабного вторгнення росії в Україну — «великої війни», як її називають, хоча ця війна і вторгення триває уже десятий рік. Світ уже ніби звик, що Україна — у війні: так, тема України не сходить з перших шпальт і інформаційних стрічок світових медіа, але ці повідомлення уже не настільки «гарячі», як на початку 2022 року. Заяви політиків Європи й Америки стають все більш неоднозначними. Тема допомоги Україні — фінансової та військової, стає «картою» у політичній грі. Україні стає все важче.

Проте щодня Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, переповідаючи зведення Генштабу про хід цієї великої війни, стверджує: «Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться». Ці слова чують і в Україні, і у світі, чують їх і на окупованих територіях, і там, де зараз проходить лінія фронту. Можливо, ці слова і є головним підсумком цього року і тим, з чим Україна підходить до свята Народження Божого Сина.

У підсумковій програмі «Відкрита Церква» Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав знову наголосив на цих головних для України речах:

«Все-таки, ми маємо добрі новини — новини, про які світ повинен знати. Бо це — не тільки людське, але й Боже диво, що Україна — стоїть. Як би комусь не хотілося, щоб нас не було, як би нам важко не було, але, все-таки, ми стоїмо. І та стійкість українців дивує світ.

Можливо, ми й самі себе пізнаємо глибше: ми справді розуміємо, що є народом великих героїв, народом, який може говорити про велике до цілого світу. Очевидно, що світ, до певної міри, вже призвичаївся, що в Україні йде війна, але я не можу сказати, що світ про забув про нас чи більше не підтримує. Навпаки! Думаю, що й українські Церкви — зокрема, і наша Церква, наші волонтери, наші дипломати й державні діячі роблять все, щоб світ бачив, як ми стоїмо.

Ми боремося. І наша боротьба триває не два роки, й навіть не дев’ять чи десять. Наша боротьба — боротьба з колонізатором, який приходить з Москви, триває не одне століття. Ми цього року згадували пам’ять Голодомору — геноциду, 90-річчя цієї великої трагедії, коли нас прирекли уже на повну загибель. Але ми боремося по сьогоднішній день! У нас хотіли не просто забрати життя, а вбити нашу волю до життя, волю до свободи. Але ми її маємо, і ця воля гартується, як криця, навіть тоді, коли нам справді і важко, і боляче.

І ми молимося. І те, як українці поводяться і сповідують свою християнську віру в часі війни, теж є подиву гідним для цілого світу. Багато хто із єпископів у Європі мені говорили, що Європа пережила не одну війну — як європейську, так і світову, але європейське християнство не випрацювало духовости християнства у часі війни. І от Україна, і наша Церква також, дає той приклад сповідництва християнської віри, здатності бути не тільки людиною, а й християнином у нелюдських і абсолютно нехристиянських обставинах. І це свідчення сьогодні надзвичайно важливе і цінне.

Тому Україна стоїть — і вистоїть. Україна бореться — і поборе. Україна молиться — і отримає у Господа Бога те, про що просить», — наголосив Блаженніший Святослав.