Авторські матеріали

1. Юридична роль Римо-католицької церкви

      Роль Римо-католицької церкви у формуванні сучасної європейської ідентичності та західної системи міжнародного правопорядку важко переоцінити. Протягом двох тисячоліть Римо-католицька церква як інституційно, так і антропологічно виступала рушієм європейської суспільної думки, акумулятором інтелектуальних дискусій. Її існування завжди породжувало маси згодних та незгодних, фанатиків і противників, але ніколи не викликало байдужості.

Через сім’ю протікає історія людства, історія спасіння людини, через сім’ю реалізується майбутнє світу і Церкви. Саме цьому союзові Бог довірив землю і всяке живе і неживе створіння, пропонуючи тим самим взяти участь у „довершенні” свого творива. Тому Церква серед багатьох доріг, якими невпинно йде, щоб служити спасінню людини, вбачає, у сім’ї найпершу, і з багатьох чинників, найважливішу дорогу[1].

У теперішньому християнстві доволі часто можна почути про «Христа», який без будь-якої умови всіх прощає, нікого не засуджує, всіх оправдовує, який є супертолерантний, суперполіткоректний, інклюзивний у своєму підході до всіх, нікого не виключає із Свойого Царства.

Насправді такий христос є ніким не іншим як тільки антихристом, оскільки такий христос немає нічого спільного з Ісусом з Назарету, Месією Ізраїля, Спасителем світу, Єдинородним Сином Божим. А біблійне слово антихрист, означає в першу чергу «замість Христа».

«ЦЕ – МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ СИН, ЩО ЙОГО Я ВПОДОБАВ:

ЙОГО СЛУХАЙТЕ»

(Мт 17,5)

         Одним з найбільших свят влітку є Преображення Господнє. Тому наше розважання стосуватиметься слів, які почули учні Петро, Яків та Іван в часі таїнства Преображення, а це слова Отця: «Це – мій улюблений син, що Його я вподобав: ЙОГО СЛУХАЙТЕ!» (Мт 17,5).

Нещодавно в глибинах світового павутиння Інтернету серед іншого наткнувся на доволі грубу критику кількох священиків, які радо глузували з «хлопської мови» в устах священика, тобто, йшлося про використання в мовленні наддністрянського говору. Чимось ці священичі глузування нагадали ситуацію часів Руської трійці. Адже і тоді було несприйняття «хлопської мови» в устах священика.

Спілкуючись зі своїми однолітками, я неодноразово помічав той факт, що більшість із них практикують дошлюбне статеве життя, мало того вони цим хваляться, хлопці горді з того, скільки у них було дівчат, а дівчата між собою люблять попліткувати про те, хто із хлопців кращий в ліжку.

      Археографічні згадки про Вінницький замок також відносяться до періоду козацького повстання 1648-1657 років, яке у польській історіографії називається «Хмельниччина».

Говорячи про день нашого весілля, згадуємо також численні побажання гостей, деякі з яких звучали приблизно так: «Щоб ваша любов завжди була такою, як в цей день шлюбу». Тепер, коли вже минуло 12 років від того часу, як ми одружились, наважимось сказати, що ці побажання були досить «небезпечні». Бо в момент уділення Таїнства Подружжя ми отримали все потрібне, щоб наша любов і єдність тільки зростали. Це був день, коли ми в особливий спосіб були учасниками видимого знаку невидимої Божої ласки.

Я вже певний час не є на парафії, то можу си трошка дозволити сі дивити, так си з боку на то житіє парафіяльноє.

Але на самим початку мушу сказати жи то шо туткай потім пише не є так на кождій парафії, але на багатьох є. І офіційно заявити жи всяка схожість з реальними парафіями, людьми і особливо ксьонзами туткай є чистою випадковістю.