В одній із своїх промов перед молитвою «Ангел Господній», що відбулася наприкінці Адвенту, Бенедикт XVI заохотив вірян вступити в духовний діалог із св. Йосифом. Можливо, хтось скаже, що це був спочатку період Адвенту, а потім період Різдва, і саме тому постать цього святого була досить доречною, щоб про нього говорити. Звичайно! Однак св. Йосиф, а насамперед роздуми над його постаттю, допоможуть нам плідно пережити також і Великий Піст. Дуже важливо, щоб у цей благословенний час «вступити у своєрідну духовну розмову зі св. Йосифом, аби він допоміг нам повноцінно пережити цю велику таємницю віри».

Мовчання Йосифа

Бенедикт XVI у цій же промові звернув увагу на мовчання Йосифа. Це мовчання, яке означає не внутрішню порожнечу, а повноту віри. Воно пройняте спогляданням таємниці Бога у ставленні до цілковитої готовності виконати Божу волю. Таке ставлення Йосифа пронизане постійною молитвою, поклонінням святій Божій волі та беззаперечною довірою Його провидінню. «Дозвольмо собі заразитись мовчанням св. Йосифа! Нам це дуже потрібно у часто занадто галасливому світі, який не сприяє зосередженню та слуханню Божого голосу», – закликав Папа (молитва «Ангел Господній», 18 грудня 2005р., Бенедикт XVI). Великий Піст має бути часом мовчання, яке є спогляданням таємниці хреста, молитвою і входженням у Слово Боже. Мовчанням, що веде до віри і беззастережного прийняття волі Отця, а отже – історії нашого життя, у якій Бог показує нам Свою любов.

Справедливість Йосифа

Коли візьмемо книгу Бенедикта XVI «Ісус з Назарету. Дитинство», можемо дивуватись тому, як прекрасно Святіший Отець представив там справедливість св. Йосифа. Папа посилається на Псалом 1, який представляє класичний образ справедливої людини. Бенедикт XVI зауважує, що цей псалом є есенцією духовної постаті теслі з Назарету, який живе у живому контакті зі Словом Божим і має вподобання у Господньому законі (Пс 1, 2). Він як дерево, що посаджене над потоками. Цією водою є Боже Слово, у якому праведна людина пустила коріння свого існування. Божа воля, виражена у Законі, не є чимось нав’язаним ззовні, вона є радістю, яка випливає з повного любові ставлення до Бога. Папа підкреслює, що Йосиф не живе своєю справедливістю як свого роду зовнішнім легалізмом, який Ісус засуджує у фарисеїв. Йосиф живе Законом, як Євангелієм, шукає шлях єдності Закону та любові.

Ці вказівки дуже цінні для нас у контексті часу, в якому зараз живемо. Важливо, щоб ми не переживали Великий Піст як якийсь нав’язаний зовнішній обов’язок, але щоб відкрили у ньому святий час, що дозволить глибше пустити коріння в живій воді Божого Слова; час, що веде до глибших відносин з Отцем, якому ми можемо повністю себе довірити.

Вразливість Йосифа

Бенедикт XVI у своїй книзі також підкреслює особливу вразливість Йосифа з Назарету. На цьому він наголошує, описуючи сон св. Йосифа, який – є реальністю і об’являє реальність. В цій ситуації, Йосиф постає перед нами як людина вразлива на Божі речі, яка має здатність духовного розпізнання. Таким чином, Боже послання може отримати лише та людина, яка має цю внутрішню пильність і чутливість до Бога та Його шляхів.

Папа також вказує на внутрішню боротьбу, яку Йосифові довелося пережити через незвичайне послання, яке він отримав від Бога, щоб прийняти Марію і Божого Сина. Бог сказав йому: «Не бійся!». Незважаючи на страх, Йосиф був повністю відкритий на Божу волю. Це також заклик до нас, у цей період Великого Посту розібратися, яка воля Божа у нашому житті, спробувати прислухатися до голосу Отця, який нас відриває від наших страхів та людських обмежень.

Йосиф, як єпископ

Ще будучи кардиналом Йозеф Ратцінгер у своїй книзі «Євхаристія. Бог поруч з нами», посилається на образ св. Йосифа як прообраз християнського єпископа. У давній християнській іконографії св. Йосифа розпізнають за квітучою палицею, яка є атрибутом первосвященика. Марія – це знак живої Церкви, на яку сходить Святий Дух. Вона є Храмом, у якому присутній Логос – Ісус Христос, який у ньому живе. Отже, Йосиф – батько цього дому і охоронець святості Нареченої. Він також є речником Божих містерій (таємниць).

Беручи до уваги вищесказане, можемо побачити, наскільки важливу роль Бог довірив Йосифу, а водночас, якою він є звичайною й близькою нам людиною. Ми – Божий люд, паломницька Церква, яка продовжує свій шлях навернення. Великий Піст показує нам цей шлях, на якому невпинно відкриваємо свою гріховність. На цій дорозі, переходу від смерті до життя (Пасхи), Бог дав нам надзвичайного опікуна, який супроводжує і підтримує нас на цій дорозі віри. Тож, у цей благословенний час, давайте проведемо духовну розмову зі св. Йосифом, до якої запрошує нас Бенедикт XVI; щоб ми глибоко пережили цю велику таємницю віри, яка відкривається у ніч воскресіння.

Отець Пьотр Ґурскі

Часопис “Опікун”, 2013