У рідкісному виступі кардинал Роберт Сара сказав, що “криза Церкви увійшла в нову фазу: криза Учительського Уряду”.

Промовляючи до зібраних 26 жовтня в Римі на презентації нової книги єпископа Атанасія Шнайдера “Credo: Compendium of the Catholic Faith” (Sophia Press, 2023) ["Credo: Компендіум Католицької Віри" – пер. ред.] колишній префект Конгрегації Божественного Культу та Дисципліна Таїнств зауважив, що “сьогодні у вченнях душпастирів панує справжня какофонія”.

Єпископи та священники, “здається, суперечать один одному” і нав’язують свої особисті думки “так, неначе б [вони] були певністю”. Результатом, як сказав гвінейський кардинал, є “замішання, двозначність і відступництво. Велика дезорієнтація, глибоке збентеження і нищівна невизначеність були защеплені в душах багатьох віруючих християн”.

Водночас наголошуючи на вирішальній різниці, кардинал Сара сказав присутнім і глядачам через пряму трансляцію (відео тут): “Коли ми говоримо про кризу в Церкві, важливо зазначити, що Церква, як Містичне Тіло Христа, продовжує бути “єдиною, святою, католицькою й апостольською”… Церква, як продовження і поширення Христа у світі, не перебуває у кризі. Це ми, її грішні діти, перебуваємо в кризі”, – сказав він.

Посилаючись на останню промову Господа в Євангелії від св. Івана, далі кардинал наполягав на тому, що “автентичний Магістеріум, як надприродна функція Містичного Тіла Христа, яку виконує і провадить невидимо Святий Дух, не може бути в кризі; голос і дія Святого Духа постійні, а істина, до якої Він нас веде, непохитна і незмінна”.

У цьому контексті він похвалив новий Компендіум єпископа Шнайдера як допомогу тим “малим, які “відчувають голод за хлібом істинного вчення“, додавши, що “він також стане важливим інструментом у необхідній місіонерській роботі щодо євангелізації та апологетики у проголошенні Спасенної Істини Ісуса Христа в нашому світі, який так відчайдушно її потребує”.

Зауваження кардинала Сари, виголошені під час останнього тижня Синоду про синодальність, прозвучали менше ніж через місяць після публікації низки запитань (dubia), які він та чотири інших кардинали надіслали Папі Франциску напередодні Ватиканської асамблеї 4-29 жовтня, висловлюючи свої занепокоєння та шукаючи роз’яснень щодо питань доктрини та дисципліни.

Нижче наводимо переклад офіційного англійського тексту звернення кардинала Сари, погодженого Його Еміненцією для публікації на Catholic Herald.

Презентація “Credo: Компендіум Католицької Віри”

кардинал Роберт Сара

Рим, четвер, 26 жовтня 2023 р

Насамперед я хотів би подякувати Його Ексцеленції єпископу Атанасію Шнайдеру за запрошення взяти участь у цій презентації його останньої книги.

Але як я можу не подякувати всім вам, присутнім тут, за вашу дружбу, а особливо за те, що вшанували нас своєю присутністю? Цього вечора ви погодилися присвятити свій дорогоцінний час, аби прийти і послухати славнозвісних промовців, які допомагають нам оцінити цей Компендіум і багатство таємниці нашої католицької віри.

У цей час серйозної кризи в Церкві, замішання, і особливо тому, що надто часто ми чуємо так багато суперечливих думок, що виходять із вуст багатьох прелатів високого рангу щодо доктринальних і моральних питань, а також щодо прийняття ідеологій, які заперечують Бога та Його вчення про природу та місію людини, видання книги “Credo: Компендіум Католицької Віри” – це ініціатива, що має велике значення, і вона прийшла в слушний час. Дійсно, справжня какофонія панує сьогодні у вченнях душпастирів: єпископів і священників. Вони ніби суперечать один одному. Кожен нав'язує свою особисту думку так, неначе це певність. Результатом є замішання, двозначність і відступництво. Велика дезорієнтація, глибоке збентеження та нищівна невизначеність були щеплені в душах багатьох віруючих християн.

Німецький філософ Роберт Шпеман влучно описав це збентеження цитатою з Першого послання апостола Павла до Коринтян: “Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою?” (1 Кор. 14, 8). Саме тому я написав у своєму Схваленні:

Так багато сказано про католицьку віру сьогодні – дещо неоднозначне, дещо відверто помилкове, – тому ми повинні бути глибоко вдячні єпископу Шнайдеру за цей вірний, стислий, глибокий і справді сучасний виклад вчення Католицької Церкви. Повністю усвідомлюючи обов’язок, отриманий під час свого єпископського свячення, вірно передавати непорушним те, що він сам отримав у живій традиції Церкви, у цьому Компендіумі єпископ Шнайдер запрошує всіх чоловіків і жінок доброї волі поглибити (і навіть, де це необхідно, виправити) свої знання католицької доктрини. Його чіткі та лаконічні запитання та відповіді сприяють цьому, у той час як його ретельний запис джерел спонукає до глибшого дослідження багатства Віри.

Хоча я впевнений, що ця книга слугуватиме меті єпископа Шнайдера прийти на допомогу тим малим, які “відчувають голод за хлібом істинного вчення”, вона також стане важливим інструментом у необхідній місіонерській роботі щодо євангелізації та апологетики у проголошенні Спасенної Істини Ісуса Христа в нашому світі, який так відчайдушно її потребує.

Ця книга нагадує нам про природу та добре структурований зміст християнських істин. Це допомагає нам вірити. Але віра передбачає знання, а знання передбачає прагнення розуму краще знати, сприймати, навчати та передавати. З цією книгою кожен із нас зможе знову пройти власний шлях віри, немовби повернутися до фундаментальних джерел віри, щоб заново відкрити погідну віру, яка не соромиться сама себе. Ця книга може допомогти нам глибше відкрити Ісуса Христа, полюбити і повірити в Нього, і мати змогу сказати разом зі святим Павлом: “Бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день” (2 Тим. 1:12).

Ми віримо не в доктрину, а любимо Особу, Ісуса Христа, в Якого ми віримо. Ми не віримо ні в догми, ні в ідеології, ні в мудрість цього світу (1 Кор. 2, 6), але через віру в Ісуса Христа кожен із нас може сказати: “ Вірую в Ісуса Христа. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.” (Гал. 2, 19-20). Ми віримо в Того, Хто сказав: “Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя” (Йо. 8, 12). При відсутності світла все стає незрозумілим; неможливо відрізнити добро від зла. Отже, існує нагальна потреба ще раз побачити, що віра є світлом, бо як тільки полум’я віри згасне, всі інше світло починає тьмяніти.

Насправді світло віри унікальне, оскільки воно здатне освітити кожен аспект людського існування. Таке потужне світло не може походити від нас самих, а з більш первісного джерела: одним словом, воно має походити від Бога. (Lumen fidei, 3-4). Коли ми говоримо про кризу в Церкві, важливо зазначити, що Церква, як Містичне Тіло Христове, продовжує бути “єдиною, святою, католицькою й апостольською”. Джерела теології та доктринальне та моральне вчення Церкви залишаються незмінними і такими, які неможливо змінити. Церква, як продовження і поширення Христа у світі, не переживає кризи. Це ми, її грішні діти, перебуваємо в кризі. Вона насолоджується обітницею вічного життя: ворота пекла ніколи її не подолають. Ісус каже Петрові: “Tu es Petrus, et super hanc petram aedificabo Ecclesiam meam et portae inferi non praevalebunt adversum eam” (Мт. 16, 18). Ми знаємо і твердо віримо, що в ній завжди буде достатньо світла для того, хто щиро бажає шукати Бога.

Звернення святого Павла до Тимотея, його сина у вірі, стосується нас усіх: “Благаю тебе перед Богом, який усе оживлює, і перед Христом Ісусом, який при Понтійському Пилаті склав добре визнання… . Бережи передання (депозит). Уникай світського пустословства та суперечностей неправильного знання, що його деякі визнаючи, відхилилися від віри.” (1 Тим. 6:13, 20-21).

Депозит віри все ще є надприродним божественним даром. Але сьогодні криза Церкви увійшла в нову фазу: криза Учительського Уряду. Звісно, автентичний Магістеріум, як надприродна функція Містичного Тіла Христа, яку виконує і провадить невидимо Святий Дух, не може бути в кризі; голос і дія Святого Духа постійні, а істина, до якої Він нас веде, непохитна і незмінна.

Євангелист Іван говорить нам: “Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. (Йо. 16, 12-14). Догмат, доктрина, божественне Одкровення абсолютно не змінюються. Церква стоїть перед Господом, щоб адорувати і прославляти Його, і її спосіб прослави і віри, незважаючи на те, що вона завжди здатна до гармонійного зростання і збагачення, по суті, є незмінною.

Lex credendi і lex orandi йшли пліч-о-пліч і живили одне одного протягом усієї історії Церкви. Якщо ми віримо, що наша догма подібна до насіння, яке день у день росте, чому б нам не бачити, як ми молимося, і не висловлювати нашу догму подібним чином? Теологи починають вивчення свого предмета з поглиблення своїх знань у галузі, як це представлено їм у Старому Завіті, Новозавітних писаннях, в Отців Церкви і, нарешті, в Учительському Уряді Церкви. Лише після довгої подорожі вони можуть стверджувати, що знають Традицію, і розробити теорію, яка з одного боку має тяглість із попередньою теологією, а з іншого пропонує сучасний і, певним чином, оригінальний погляд на це питання. Без зміни доктрини.

Про це хоче нагадати Його Ексцеленція єпископ Шнайдер у своїй книзі “Credo: Компендіум Католицької Віри”. За це ми безмежно вдячні йому, а я дякую вам за ваше терпіння та поблажливе слухання.