Папа: Віра – це звичка взивати до Бога
  • Чтв, 13/12/2018 - 12:51

Наближатися до Бога, а не протиставляти різні форми молитви заохотив Папа Франциск під час загальної аудієнції, роздумуючи над «Господньою молитвою»

Ісус навчив Своїх учнів «короткої, але сміливої молитви», й без Його підказки ніхто з нас, а навіть жоден найвідоміший богослов, «не наважився б молитися до Бога в такий спосіб». Із цієї думки Папа Франциск розпочав свою другу катехизу з циклу повчать про молитву «Отче наш», виголошену під час загальної аудієнції, що в середу, 12 грудня 2018 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.

Наблизитися без передумов

Святіший Отець зазначив, що Ісус запрошує учнів «наблизитися до Бога та довірливо звернутися до нього з кількома проханнями», насамперед тими, які стосуються Його, а тоді з тими, що стосуються нас. У молитві «Отче наш» немає жодних преамбул, Ісус не навчає формул для «улесливості» перед Богом, але «заохочує молитися до Нього, поваливши стіни церемонності та страху». Він не каже звертатися до Бога словами: «Всемогутній» чи «Всевишній», але просто «Отче», з тією «простотою», з якою «діти звертаються до татуся».

Вкоренитися в дійсності людини

Далі Папа вказав на те, що молитва «Отче наш» є «глибоко вкоріненою в дійсності людини». Йдеться, наприклад, про щоденний хліб – «просте, але суттєве прохання», яке вказує на те, що «віра це не є питання “оздоби”, відірване від життя, яке приходить лише тоді, коли задоволені всі інші потреби».

«Молитва, як навчає нас Ісус, не починається в людському житті після того, як наповнився живіт, але, радше, гніздиться повсюди, де перебуває людина, будь-яка людина, що голодна, яка плаче, бореться, страждає та запитує “чому”. Нашою молитвою в певному значенні був крик немовляти, яким супроводжувався перший подих. В цьому плачі новонародженого передвіщалася доля всього нашого життя – наш постійний голод, спрага, наше шукання щастя», – сказав Наступник святого Петра, підкреслюючи, що Ісус не хоче «пригасити людяне», мовляв, слід вчитися все зносити, але хоче, «аби кожне страждання і кожен неспокій підносився до неба і ставав діалогом».

Віра як звичка взивати

«Хтось сказав, що мати віру – це звичка взивати». У світлі цього прислів’я Святіший Отець закликав наслідувати Вартимея, про якого розповідається в Євангелії від Марка. Цей сліпець жебрав при воротах Єрихону та взивав про допомогу, в той час як інші казали йому: «Але ж змовкни! Іде Господь. Не турбуй. Учитель зайнятий». Він же не прислухався до цих порад і з «святою наполегливістю прагнув того, аби його злиденність змогла нарешті зустріти Ісуса», а тому кричав ще сильніше. Ісус повернув йому зір, сказавши: «Віра твоя спасла тебе».

Як зауважив Папа, цими словами Христос «немовби пояснює, що вирішальною в оздоровленні була молитва, оте голосне призвання з вірою, сильніше від “здорового глузду” багатьох людей, які намагалися змусити його замовкнути. Молитва не лише випереджує спасіння, але деякою мірою вже його містить, бо визволяє від відчаю, притаманного тим, що не вірять у існування виходу з багатьох нестерпних ситуацій».

Прослава не протиставляється проханню

Глава Католицької Церкви зазначив, що далі віруючі, очевидно, відчувають потребу прославляти Бога. Євангелії наводять нам вигуки ликування, що виривалися з серця Ісуса, вдячного Отцеві, а перші християни відчували необхідність завершувати молитву «Отче наш» славословленням: «Бо Твоя є влада і слава навіки».

«Але ніхто з нас, – наголосив Святіший Отець, – не зобов’язаний приймати теорію, яку дехто просував у милому, мовляв, молитва прохання є слабшою формою віри, натомість, автентичнішою молитвою є чиста прослава, що шукає Бога без обтяжень жодним проханням. Це неправда. Молитва прохання є автентичною, спонтанною, є актом віри в Бога, Який є Отцем, добрим і всемогутнім. Це акт віри в мені, що є малим, грішником, потребуючим. І тому молитва з проханням про щось є благородною».

Як підсумував Папа, Бог є Отцем, Який має до нас «безмежне співчуття» та хоче, аби Його діти промовляли до Нього без страху, називаючи Отцем. І тому «можемо про все Йому розповідати, навіть про ті речі, які в нашому житті залишаються незрозумілими». «Молімося “Отче наш”, розпочинаючи просто: “Отче”, “Тату”. А Він розуміє нас і дуже любить», – сказав Святіший Отець.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць