Останнім часом термін «трансгуманізм» набуває дедалі більшої популярності, викликаючи дискусії про майбутнє людства та етичні наслідки нових технологій, які призначені для модифікації людського тіла.

У недавньому інтерв’ю ACI Prensa аргентинський філософ Маріано Асла, який має докторський ступінь в Університеті Наварри, запропонував критичний аналіз цієї суперечливої теми.

Трансгуманізм, пояснює Асла, — це науковий і культурний рух, який пропонує «модифікацію людської біології шляхом конвергенції нових технологій», таких як нанотехнології, біотехнології, комп’ютерні технології та когнітивні науки. Ця конвергенція спрямована на «створення нового виду», в якому межі між біологічним і штучним «повністю розмиті». За словами філософа, мета полягає в тому, щоб зробити людей «здоровішими, розумнішими, чуйнішими та довголітнішими».

Ця ідея виходу за межі біологічних обмежень людини не нова. Вона бере свій початок від Джуліана Гакслі, який ввів цей термін у 1957 році, підвищуючи можливість еволюції людства до нового способу існування.

Практичний приклад стався наприкінці січня, коли Neuralink, американська нейротехнологічна компанія, що належить Ілону Маску, імплантувала мозковий чип першій людині-пацієнту, який незабаром зміг рухати курсором комп’ютера, просто використовуючи свій розум.

Згідно з його веб-сайтом, місія Neuralink полягає в тому, щоб «створити узагальнений мозковий інтерфейс для відновлення автономії тих, хто має незадоволені медичні потреби сьогодні, і розкрити людський потенціал завтра».

За словами Асла, одним із головних етичних викликів, які створює трансгуманізм, є вплив, який він матиме на всі аспекти людського життя, від «відтворення та народження до соціальної організації, включаючи освіту, емоційне життя, роботу та старіння».

У зв’язку з радикальною модифікацією людського тіла, вказує Асла, необхідно ретельно проаналізувати можливі переваги, а також «витрати, ризики та можливі непередбачені наслідки».

«Наприклад, якщо для продовження довголіття деяких людей необхідно експериментувати на здорових людях і наражати їх на непередбачувані ризики, це було б морально недопустимим. Ще одним поширеним моральним запереченням проти цих пропозицій є реальна можливість генерувати експоненціальне зростання людської нерівності, породжуючи елітні соціальні класи (покращені) та вразливі класи і класи ризику (природні)», — попередив він.

На думку аргентинського філософа, найбільшим викликом, який ставить трансгуманізм, є відновлення адекватної філософії та теології тіла людини . Він вказав на спадщину св. Івана Павла ІІ – Теологію тіла, – яка була «кроком уперед і цікавим джерелом для захисту того, чим ми є».

Насамкінець Асла послався на заклик Папи Франциска розглядати трансгуманістичні пропозиції з етичної точки зору.

«Папа Франциск продемонстрував, як і попередні понтифіки, щиру зацікавленість у відповіді на виклики, які ставить наш час. У діалозі з іншими голосами та з пастирським ставленням дивитися на периферію, я вірю, що Він запрошує нас усіх оживити християнське послання, шукати нові форми та нові ініціативи», – сказав філософ.

На думку Асла, цей діалог між християнською вірою та трансгуманістичними наративами може збагатити одне одного, але «це не означає відмову від істини (яка не належить нам, а була відкрита нам як дар), а радше збереження щирої відкритості на все прекрасне і добре, що може запропонувати нам світ».

«Словом, послання Христа є глибоко божественним і людським посланням, яке ніколи не застаріє і яке також має висвітлювати діалог із трансгуманістичними наративами», – підсумував він.

За CNA