Чому Ісус Христос закликає любити ворогів?

Христові учні покликані любити всіх людей без будь-якого винятку, в тому числі тих, хто продовжує ранити серце Господа. Ми любимо для того, щоб вони припинили пронизувати серце Христа і прийняли Господа, Його слова і діяння в своє серце. Тільки любов може привести людину, навіть якщо вона закоренілий грішник, до покаяння і навернення. Тому саме такі люди - грішники і ті, кого ми вважаємо своїми ворогами, які завдали рани Господу, нам та іншим людям, - саме такі люди повинні в певному сенсі бути для нас дорожчі за інших, оскільки вони більше потребують нашої любові і нашого милосердя.

Причина цієї важкої заповіді любові до ворогів полягає в тому, що ми покликані узгоджувати власні дії в нашому серці з серцем Христа. А Він полюбив всіх людей, Він нескінченно любить кожну людину, навіть якщо когось вважають не людиною, а монстром, - і Він бажає навернення цих людей і бажає, щоб вони перебували поруч з Ним у вічності. Христос приніс Себе в жертву і заради них, кожен з них викуплений Його дорогоцінною кров'ю. Він хоче не загибелі грішника, але його навернення. Точно такі ж бажання повинні мати в серці й ми, Його учні.

Християни отримали в дар від Бога благодать любові, тому любов до ворогів - це перш за все плід благодаті, потреба, яку відчуває в своєму серці кожен християнин, що міцно тримається Бога. Віруючий, який живе в постійній присутності Господа, зміцнюючись Його Таїнствами, не може відчувати ненависть. Зрозуміло, пробачити і любити того, хто чинить зло і навіть позбавляє життя інших людей, дуже важко. Любов - плід благодаті. Щоб підтримувати цей стан благодаті, необхідні Таїнства, як ми вже сказали, - але Христос вказує також на потребу молитви до Господа. Можливо, спочатку така молитва здається нам нещирою і не виходить із серця, оскільки вона буде розходитися з нашими почуттями. Але сама молитва за ворогів і за грішників розширює серце, пом'якшує його. Яким же чином відбувається ця молитва за ворогів? У молитві за ворогів ми бажаємо для них тих благ, яких бажає для них Бог. Не випадково Господь, закликавши любити ворогів, відразу ж - наче роз'яснюючи - додає: моліться за тих, що переслідують вас. Ми молимося про те, щоб Господь торкнувся серця грішника, щоб між нами і тими, кого ми вважаємо ворогами, запанував повний мир. Неможливо увійти в рай, тобто перебувати з Богом, маючи ворожнечу з будь-ким.

Звернемося до нашого улюбленого джерела - святого Томи Аквінського, який проводить глибокий аналіз тих аспектів, які ми часто розуміємо лише поверхово або інтуїтивно.

Святий Тома проводить відмінність між людиною, яка вчинила зло, і її провиною. У «Сумі теології» він пояснює: «У грішників потрібно розглядати дві речі: природу і провину. В силу природи, яку вони отримали від Бога, грішники здатні до блаженства, на залученні до якого заснована любов. Тому в силу їх природи, грішників слід любити милосердною любов'ю, - підкреслює Тома Аквінський. - Вина ж їх протилежна Богу і є перешкодою до блаженства. Насправді, в грішниках ми повинні ненавидіти те, що вони грішники, і любити те, що вони люди, які здатні до блаженства. Це і означає любити їх заради Бога милосердною любов'ю». І ще: «Ми повинні любити милосердною любов'ю грішників, але при цьому бажати не того, чого вони бажають, або насолоджуватися тим, чим насолоджуються вони, але хотіти, щоб вони забажали того, чого бажаємо ми, і насолоджувалися тими речами, якими ми насолоджуємося». Зрозуміло, Ангельський вчитель тут має на увазі бажання і насолоди, протилежні гріхові і злу.

Любити милосердною любов'ю ворогів і грішників означає, безсумнівно, молитися за них. Але це означає також віддавати наше життя за їх порятунок - подібно Ісусу Христу, який віддав життя заради спокутування всіх злочинців. Саме це ми і робимо, беручи участь у Службі Божій і відповідаючи на слова священика - «Моліться, брати і сестри, щоб моя і ваша жертва була угодна Богові Отцеві Всемогутньому»: «Хай прийме Господь цю жертву з рук твоїх на хвалу і славу імені Свого, заради блага нашого і всієї Церкви Своєї Святої». Про яку ж нашу жертву йдеться, якщо не про жертву нашого власного життя, яке ми приносимо в єднанні з дорогоцінною жертвою Ісуса Христа? Саме вона, жертва Христова, наділяє цінністю і нашу жертву, роблячи її універсальною і вічною.