У Ватикані продовжує свою роботу Надзвичайна асамблея Синоду Єпископів з питань сім'ї. В понеділок пополудні і у вівторок вранці всього виступили 70 Отців Синоду. 19 з цих виступів були спонтанними, тобто не запланованими заздалегідь. Правилами Синоду заплановані доповіді обмежуються чотирма хвилинами, а так звані «вільні» висловлювання не повинні перевищувати трьох хвилин.

Вранці 7 жовтня по волі Святішого Отця було оголошено, що 20 числа буде розширена тематика вже призначеної на цей день консисторії з канонізації. У ній візьмуть участь всі кардинали і Патріархи для обговорення обстановки на Близькому Сході.

Отже, серед основних тем виступів Отців Синоду 6 жовтня і вранці 7 жовтня була турбота про мову і про мови Церкви, за допомогою яких вона повинна відповісти на очікування людей, вміти викладати задум Божий про творіння і звіщати Євангеліє сім'ї.

Багато учасників говорили про важливість дотримання поступовості в презентації учительства Церкви про сім'ю і шлюб. Другий Ватиканський собор стверджує, що Церква у своїй повноті існує (subsistit in) в Католицькій Церкві, але цінні й важливі елементи святості знаходяться і за огорожею Католицької Церкви. За аналогією з цим твердженням можна міркувати про те, що існує повнота, ідеал шлюбу і християнської родини, але є і цінні елементи святості і справжньої любові навіть в тих випадках, коли цей ідеал ще повністю не реалізований.

Отці Синоду наголосили на важливості визнання позитивних орієнтирів в конкретному досвіді наших сучасників, з тим щоб Церква могла проявляти свою дружбу до світу і до людства навіть поза рамками церковної громади.

У багатьох виступах прозвучав наполегливий заклик просувати об'єктивні і глибокі пізнання віровчення Церкви, яке часто залишається маловідомим. Батьки говорили про важливість катехизації, підготовки до Таїнства Шлюбу, але все це має відбуватися в наступності між усіма етапами християнського життя, починаючи з Таїнств християнської ініціації. Євангелізація, в тому числі і в галузі сім'ї та шлюбу, повинна відбуватися не епізодично, а безперервно, на кожному етапі християнського життя.

Промовці торкнулися теми екзегетики, особливо тлумачення деяких євангельських уривків і слів святого апостола Павла, в яких йдеться про нерозривність шлюбних уз і стверджується, що така воля Ісуса Христа. Були відзначені труднощі тлумачення деяких елементів, з якими віруючі стикалися з самого початку існування Церкви.

Прозвучали цікаві свідчення життя сімей у кризових регіонах, в першу чергу на Близькому Сході, але також і на Балканах, - з особливою увагою до проблем, пов'язаних з міграцією.

Численні доповіді містили рекомендації сімейного душпастирства для конкретних ситуацій. Багато учасників підкреслили важливість супроводу сімей у важкі моменти, щоб вони не відчували себе самотніми і покинутими, але відчували турботу Церкви.

Прозвучала пропозиція оприлюднити послання солідарності і близькості до сімей на Близькому Сході, вигнаних із рідних місць і страждаючих від переслідувань.

В одній з доповідей прозвучали рекомендації, що стосуються підготовки до вінчання: необхідно завжди переконуватися в тому, що ті, хто вступає в шлюб мають відповідні наміри. Слід проявляти більше твердості і вимогливості в тих ситуаціях, коли пари просять про церковний шлюб, оскільки відсутність необхідних передумов для церковного шлюбу часто стає причиною руйнування родин.

Кілька Отців заявили про важливість місіонерства самих сімей, які покликані звіщати Євангеліє і допомагати іншим сім'ям в біді. Велику роль в цьому відіграють різні рухи: були названі неокатехуменат, фоколяри, харизматичні спільноти.