Державний Секретар Святого Престолу пояснив у інтерв’ю для ватиканських медіа мотиви чергового єпископського призначення в КНР, наголошуючи готовності Католицької Церкви до діалогу.

Складний шлях, на якому перешкоди «підривають довіру і забирають позитивну енергію». Але водночас – «це до певної міри обов'язковий шлях», який, попри перешкоди, має свою силу в «мотивах для діалогу». В інтерв'ю ватиканським медіа кардинал П'єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, зробив короткий огляд стосунків між Святим Престолом і Китаєм щодо Тимчасової Угоди, яка від вересня 2018 року, а потім пролонгована в 2020 і 2022 роках, регулює призначення і переміщення єпископів в цій країні. За його словами, «фундаментальним принципом» угоди, якого необхідно дотримуватися, є «консенсусність рішень».

Події

У своєму аналізі Державний Секретар починає з ситуації, пов’язаної із Преосвященним Йосифом Шен Біном, єпископом Шанхаю, якого Папа Франциск призначив сьогодні, але якого китайська влада фактично вже перевела з попередньої дієцезії Хаймень, поінформувавши про це Святий Престол, але не залучивши його до прийняття рішення, як це передбачено Угодою. Схоже відбулося приблизно через місяць після останнього поновлення Угоди, коли Пекін призначив єпископа Юйцзянського Пен Вейчжао єпископом-помічником дієцезії Цзянсі, не визнаної Святим Престолом.

Невирішені ситуації

Що стосується єпископа Шен Біна, названого в інтерв'ю «шанованим пастирем», то Папа, як пояснив кардинал Паролін, «все таки вирішив полагодити канонічне порушення» заради «більшого блага дієцезії». Однак, зазначає Державний Секретар, такий спосіб дій з боку другої сторони «здається, нехтує духом діалогу і співпраці, встановленим між Ватиканом і китайською стороною протягом цих років і який знайшов свій орієнтир в Угоді». Наприклад, існують інші «невирішені питання», пов'язані з двома єпископами-помічниками –Таддеусом Ма Дацином, який перешкоджений у виконанні служіння, і Йосифом Сін Веньчжі, усунутим з посади, – які вимагають «справедливого і мудрого рішення».

Порозуміння для запобігання розбіжностям

Кардинал Паролін наполягає на необхідності «відкритого діалогу» і «шанобливого спілкування з китайською стороною». Якщо перенесення є частиною «фізіології церковного управління», а тому немає ніяких перешкод для того, щоб вони відбулися в Китаї, проблема, за його словами, «виникає, якщо це відбувається поза консенсусом», у той час як «правильне застосування Угоди дозволяє уникнути подібних труднощів». «Необхідно, – наголошує він, – щоб усі єпископські призначення в Китаї, включно з переведеннями, відбувалися на основі консенсусу, відповідно до домовленостей, зберігаючи живий дух діалогу між сторонами. Разом ми повинні запобігати дисгармонійним ситуаціям, які створюють розбіжності та непорозуміння».

Три нагальні теми

Щодо цього, то кардинал Паролін зосереджується на низці питань, які, на його думку, «потребують негайного вирішення», виокремлюючи три: єпископська конференція, комунікація китайських єпископів з Папою та євангелізація. Створення єпископської конференції, за його словами, дозволило б реалізувати бажання Святого Престолу «бачити, як зростає відповідальність єпископів у керівництві Церквою в Китаї», і в цьому контексті «необхідно налагодити регулярне спілкування китайських єпископів з Єпископом Риму, необхідне для ефективного сопричастя, пам’ятаючи, що все це належить до структури і доктрини Католицької Церкви, про яку китайська влада завжди заявляла, що не бажає її змінювати». Незважаючи на «занадто багато підозр», які «уповільнюють і чинять перешкоди справі євангелізації», китайські католики, «навіть ті, яких визначають як “підпільні”, заслуговують на довіру, бо вони щиро хочуть бути лояльними громадянами і щоб їх поважали в їхньому сумлінні і в їхній вірі». Тому, як підкреслив Державний Секретар Святого Престолу, «необхідно подолати недовіру до католицизму, який не є релігією, яку можна вважати чужою – не кажучи вже ворожою – культурі цього великого народу».

Офіс спілкування між Китаєм і Святим Престолом

«Я хотів дати це інтерв'ю, – каже кардинал Паролін, – тому що католицькі вірні, не тільки в Китаї, мають право бути належним чином поінформованими. Я усвідомлюю, що перешкоди, поставлені на цій дорозі, підривають довіру і забирають позитивну енергію. Тим не менш, причини для діалогу здаються мені ще вагомішими». А щоб зробити діалог між двома сторонами «більш плавним і плідним», Державний Секретар пропонує «відкрити постійний офіс комунікації Святого Престолу в Китаї», який «не тільки сприяв би діалогові з цивільною владою, але також сприяв би повному примиренню всередині Китайської Церкви і її шляху до бажаної нормальності». «Ми підписали Угоду, яку можна назвати історичною», – підсумовує він, додаючи, що вона «вимагає всеохоплюючого та правильного застосування», і Святий Престол, за його словами, «сповнений рішучості в тому, щоб зробити свій внесок для того, щоб цей шлях тривав».