У інтерв’ю для ватиканських медіа кардинал Крістоф Шенборн поділився своїми роздумами про стосовно Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів на тему синодальності, роз’яснюючи певні побоювання та наголошуючи на важливих елементах Церкви.

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

Від 4 до 29 жовтня 2023 р. у Ватикані відбуватиметься XVI Звичайна Асамблея Синоду Єпископів на тему: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». У інтерв’ю для ватиканських медія кардинал Крістоф Шенборн, Архиєпископ Відня зазначив, що даний Синод є спробою поглибити та навчитись пережити шлях слухання та розпізнавання. З ним розмовляв Андреа Торніеллі, Редакційний Директор Дикастерії в справах комунікації.

Досвід синодального процесу в Австрії

Говорячи про дієцезальний етап синодального процесу, кардинал Шенборн зазначив, що в Австрії методологія дієцезіальних синодів була на зразок первинної Церкви з Діянь Апостолів, характеризуючись розповідями, слуханням та розпізнаванням. «Я запропонував дієцезіям: поговорімо між собою впорядковано про те, що ми пережили в нашому ступанні з Господом, про те, що Бог дав нам сприйняти в нашому житті, в наших парафіях», – пригадав він. За його словами, це був позитивний досвід у важкий час, тому що загострилася драма зловживань і криза довіри до Церкви. «Але ми справді мали сильний досвід віри і сопричастя, і це, безумовно, допомогло нам рухатися вперед, не падаючи духом», – сказав віденський архиєпископ.

Служіння вірі Божого люду

«Синод про синодальність – це синод про те, як жити в євангельський спосіб, у спосіб, що відповідає життю Євангелія, церковному сопричастю, спільному ступанню Божого люду, всіх членів Божого люду вперед», – поділився ієрарх. Він вказав на зв’язок між синодом, який Церква переживатиме цьогоріч і синодом 1985 року, присвяченим церковному сопричастю, оскільки обидві теми є послідовною рецепцією ІІ Ватиканського собору. Відповідаючи на запитання про те, що означає слухати Святого Духа, що є однією зі складових Синоду, він пригадав повчання Папи Франциска про метод духовної бесіди, який полягає в слуханні один одного з повагою та прийняттям, щоб дійти до розрізнення та зрозуміти, якою є Божа воля. «І тому я думаю, що ми матимемо сильний досвід церковності в цьому слуханні», – зазначив Архиєпископ Відня.

Зрештою, йдеться про слухання віри Божого люду, про т. зв. надприродне сприйняття віри – sensus fidei, без чого не існує слухання Святого Духа. «Пригадую ту відому проповідь тодішнього кардинала Ратцінгера в період кризи з Гансом Кюнгом, коли він сказав: богослов'я, яке не ставить себе покірно на служіння, на слухання віри Божого люду, є непотрібним, воно є ґнозисом, але не служінням віри. Тому я думаю, що метод залучення великої кількості вірних, а також людей, які відійшли від Церкви, є важливим для розпізнання», – сказав ієрарх.

Слухання задля єдності

Інше запитання стосувалось розрізнення між парламентом і синодом. «Різниця в тому, що синодальність, життя в Церкві – це завжди пошук одностайності, не в парламентському сенсі, коли всі повинні голосувати однаково, як це буває в диктатурі чи при комунізмі, але як тяжіння до єдності. Це слухання голосу Святого Духа, Який веде вперед у пошуках істини, у пошуках добра, доки не досягне майже одностайності. Це те, що робили Собори, а також синоди, в яких я брав участь: правило синоду полягає в тому, що є голосування, але вони повинні отримати дві третини голосів», – зауважив кардинал Шенборн. Він додав, що цей Синод є дорадчим, а не законодавчим органом, служачи для взаємного слухання та спільного слухання голосу Святого Духа. Тому Святіший Отець забажав, щоб синодальний процес включав в себе кілька етапів.

Тяглість традиції в оновленій формі

Іншою характерною рисою жовтневої асамблеї Синоду буде участь значної кількості мирян, чоловіків і жінок. Коментуючи цю особливість, Архиєпископ Відня зауважив, що вигляд Синоду суттєво не змінюється, тому що більшість учасників залишаються єпископами, а присутність мирян лише збагачує синод. «Відтак ми повинні ще раз згадати про Синод, створений Папою Павлом VI понад 55 років тому. Цей Синод задуманий як голос єпископату Вселенської Церкви при Наступнику апостола Петра. Ми добре знаємо, що є голосування і вони є дуже промовистими, але ці результати голосування є вираженням sensus fidelium, а також очікувань Божого люду, які в кінцевому підсумку передаються Папі для його подальшого розпізнавання. Ця нова участь не змінює суті значення постсоборового синоду», – зауважив ієрарх.

Наслідком такої широкої участі стало включення до Робочого документа Синоду (Instrumentum laboris) багатьох тем, які обговорювалися десятиліттями. Йдеться, зокрема, про прохання конкретних реформ для більшої участі мирян і жінок у житті Церкви або переосмислення деяких питань, пов’язаних з моральним богослов’ям. Відповідаючи на питання про вагу цих пропозицій в часі жовтневого синоду у Ватикані, кардинал Шенборн вказав найперше на спадщину ІІ Ватиканського собору, в якому участь мирян, серед яких участь жінок, у житті Церкви була однією з центральних тем і намірів. «Однак я трохи скептично ставлюся до того, що список гаряче обговорюваних тем, особливо в секуляризованому західному світі, є настільки центральним для всієї Церкви», – сказав він.

Позитивний бік секуляризації

Останнє питання стосувалось звіщення Євангелія в проблемному контексті секуляризації та передавання віри, зокрема, в родині, а також можливе розв’язання цього на Синоді про синодальність. Відповідаючи, Архиєпископ Відня найперше вказав, що Синод про сім’ю протягом 2014-2015 років був дуже важливим з погляду передавання віри. На його думку, передача віри відбувається саме тому, що це діяння Бога. «Це Господь кличе, запрошує, це Господь діє в серцях людей, притягує, як сказав Ісус: “Коли я буду від землі піднесений, то всіх притягну до себе”. Це притягання Ісуса діє в усьому світі, але існує також потреба в тих, хто допомагає зрозуміти цей поклик, це діяння Господа», – зазначив ієрарх.

За його словами, великим викликом у цьому завданні є секуляризація. «Але я знову згадую Бенедикта XVI, який говорив дивовижні речі про секуляризоване суспільство. Пам'ятаю, що коли він поїхав до Чехії, дуже секуляризованої країни, він сказав: тут також є можливості для Святого Духа діяти, бути діяльним. І це справді так. Тож секуляризація – це не лише недолік, вона має і позитивний бік, в тому сенсі, що особисті екзистенційні питання постають, можливо, у більш безпосередній спосіб. Отже, Господь діє», – наголосив кардинал Шенборн. На завершення розмови він підкреслив, що саме Євангелія є силою для життя, пробуджує життя людини, висловивши у цьому сенсі надію, що майбутній Синод стане кроком до просування сопричастя Церкви.