- Срд, 01/05/2024 - 09:40
З наближенням свята Пасхи в розкладі богослужінь “з’являються” нові назви: Утреня страстей, Царські часи, Єрусалимська утреня, Вечірня з Літургією Василія Великого. Хтось на ці богослужіння ходить, а хтось навіть не знає, що такі існують.
Розмовляла Іванка Рудакевич
"Кана", 2015 рік, №4 (квітень)
– Коли починається пасхальне тридення, у Велику п’ятницю?
– Пасхальне тридення – це п’ятниця, субота, неділя. Літургійно це тридення починається у четвер ввечері Вечірнею з Літургією Василія Великого, яка є спомином Тайної вечері. Тільки у нас усі богослужіння зсунені на півдня, і ця вечірня тепер відбувається у четвер зранку.
Тридення святкуємо як одне свято, під час якого йдемо крок за кроком: спочатку Тайна вечеря, потім схоплення Ісуса, хрестовий хід до Голготи, розп’яття, покладення в гріб. І як завершення – воскресіння. Ці три дні богослужбово дуже насичені. Богослужіння, які тоді звершуємо, є дуже давніми, вони походять з Єрусалиму, зародилися у IV ст. Подібно святкують і вірмени, і копти, і сирійці, і римо-католики.
– Чому тридення починається саме з Вечірні з Літургією у Великий четвер?
– Бо це одне з найважливіших богослужінь в літургійному році. Тайна вечеря – це момент встановлення Євхаристії. Під час цієї Вечірні з Літургією у стихирах зрада Юди протиставляється гостинності Христа, який годує учнів Хлібом небесним. У монастирських церквах та у єпископських катедрах є ще й окремий обряд омивання ніг, а у митрополичих катедрах у цей день освячують миро для таїнства миропомазання.
Наступне богослужіння, яке тепер звичайно відбувається в четвер ввечері (хоча його мали б звершувати в п’ятницю вдосвіта), це Утреня страстей. Після Тайної вечері Христа схопили, і під час цієї утрені ми читаємо 12 фрагментів з Євангелій, в яких ідеться про арешт, засудження і розп’яття Ісуса. Таким чином намагаємося пройти з Христом Його шлях. Звичайно, ми не терпимо страждань, які Він терпів, але можемо співстраждати з Ним. Під час Утрені страстей також є традиція на кожне з 12-ти читань запалювати принесену зі собою свічку. Це дуже гарна традиція, вона свідчить про те, що Христові страждання для нас є світлом, що дає духовну силу, яка просвітлює нас і зігріває зсередини.
- Зранку звершуються Царські Часи, під час яких співають 12 тропарів святого Софронія Єрусалимського, які дуже гарно передають Ісусові терпіння.
Також у п’ятницю, на вечірній, виставляють плащаницю. Через уже згаданий зсув це відбувається зранку, хоча логічно виставляти плащаницю ввечері, бо, історично, тоді Христа покладали в гріб.
Ввечері служать Єрусалимську утреню. Це, можна сказати, похоронна утреня. З одного боку, її суть у тому, щоб по-людськи оплакати покладення Христа в гріб, а з іншого – під час утрені в певний момент співаємо дуже гарний ірмос “Не ридай наді мною, Мати... бо воскресну і прославлюся”. Тобто, з одного боку, у текстах прочитується людський сум за усопшою дорогою людиною, а з іншого – видно християнське ставлення до смерті, що зі смертю нічого не закінчується, що насправді це славний початок. Єрусалимська утреня – це одне з найгарніших богослужінь у нашому обряді, з дуже чутливими текстами. Оригінально після цього богослужіння мали б забирати виставлену для вшанування плащаницю. Але через вже згаданий зсув богослужінь її забирають вдосвіта в неділю і для цього укладене особливе богослужіння – Надгробне – яке насправді є дуже скороченим варіантом Єрусалимської утрені.
– А що відбувається в суботу?
– В суботу маємо вже пасхальне чування: Вечірню з Літургією Василія Великого.
– Що означає пасхальне чування?
– Люди збираються в церкві й очікують на воскресіння Христове. Тобто вони не сплять, так як спали апостоли. Це очікування воскресіння Христового літургійно виражається таким чином, що ми прийшли і в нас ще є сум, священики в постовому одязі. І коли починаємо співати прокімен “Воскресни, Боже, судити землю, бо ти народами всіма володієш”, священики змінюють одяг з постового на світлий, пасхальний. І після цього читають пасхальне Євангеліє про Христове воскресіння, причащають людей. Насправді це богослуження треба звершувати у суботу ввечері. Якщо б люди дуже хотіли це зробити по-євангельському, то момент переодягання мав би припадати на північ. Тобто о 12-ій годині священики одягнули б світлі ризи, продовжили літургію, причастили людей, після служби поблагословили їжу, тобто паски, яйця тощо. Опісля сіли до спільної святкової трапези. Потім почали Пасхальну утреню і вже зранку сходилися б на недільну Літургію Йоана Золотоустого.
Але ця Вечірня з Літургією Василія Великого, знову ж таки через зсув, відбувається в суботу зранку. Мені прикро, що два чи не найважливіші богослужіння в нашій традиції – на які заохочую ходити всіх – Вечірня з Літургією Василія Великого у четвер (спомин Тайної вечері) і суботу (пасхальне чування) для людей “випадають”, бо їх звершуємо зранку. А ранок – це “мертвий” літургійний час, люди зранку рідко можуть знайти час, щоб прийти до церкви.
– Насправді ніхто не знає, чому так сталося. Такі зміни відбулися не тільки в нашому обряді – скажімо, у римо-католиків теж таке було, але вони провели літургійну реформу і впорядкували час звершення богослужінь пасхального тридення. Однією з причин може бути те, що в певний момент було заборонено причащатися двічі на день. Виходило б, що на Пасху в один день відбувалися дві літургії і, відповідно, священики причащали двічі: під час суботньої Вечірньої з Літургією Василія Великого (яка відбувалася ввечері) та недільної Літургії Йоана Золотоустого (в неділю зранку).
– Зачекайте, чому кажете, що причащалися в один день двічі? Є субота, а є неділя... Два різні дні.
– Всі вечірні є вечірніми наступного дня, бо день починається з вечора. Так є від самих початків сотворення світу. Коли Бог творив світ, Він творив його з вечора на ранок. Сотворив світло, відділив його від темряви, і був вечір, і був ранок – день перший, сотворив небо і землю, і був вечір і був ранок – день другий. Книга Буття на всі шість днів творіння подає цю схему і за нею слідувала літургійна традиція старозавітної церкви, де богослужіння починали з вечора. Це перейшло також до богослужінь новозавітної Церкви. Тому Вечірня з Літургією, яка відбувалася ввечері в суботу, була вже недільною. І саме вона є пасхальною.
– А якою ж тоді є Служба Божа в неділю вранці? Не пасхальною?
– Ні. Вона нічим не відрізняється від звичної недільної літургії, крім того, що там співаємо пасхальні тропарі та задостойник. Вона вже відкриває новий літургійний період, період П’ятдесятниці. Починаючи з неї, всі богослужіння будуть спрямовані на очікування зіслання Святого Духа. Тому на цій Службі і читаємо Євангелія від Йоана, що розпочинається текстом: “Спочатку було Слово...”. А фрагмент про воскресіння Христа вже читали на пасхальній Літургії в суботу ввечері, точніше, за теперішнім впорядкуванням, у суботу зранку (усміхається). У ньому йдеться про те, як мироносиці прийшли до гробу, побачили гріб відкритим, а Христа нема...
– Тобто люди йдуть до церкви в неділю зранку і думають, що зараз буде пасхальна літургія. А, виявляється, вона вже відбулася...
– Так, і більшості з тих людей там не було. Щобільше, пасхальне чування (тобто Вечірню з Літургією Василія Великого) сьогодні звершуємо в суботу зранку при виставленій плащаниці. Як уже було сказано, під час цієї служби священики переодягають постові ризи на святкові. А потім, вже перед початком Пасхальної утрені, знову одягають постові, бо треба правити Надгробне, забирати плащаницю. Тобто логіка пасхальних богослужінь у нас абсолютно зламана.
– І що тепер робити? Може просто впорядкувати ці богослужіння? Може б тоді і люди почали на них приходити...
Люди повинні осмислювати службу. Тексти, якими Церква молиться, можна пристосувати до свого життя, бо богослужбова логіка не є паралельною до людської, а навпаки, з нею збігається. Звичайно, у цьому людям також мають допомагати дослідники, богослови, пояснювати незрозуміле, давати поштовх до запитань. В Україні це зараз відбувається, але дуже слабо.
Недавно УГКЦ розробила стратегію розвитку до 2020-го року: “Жива парохія – місце зустрічі з живим Христом”. Живою парохія стане тоді, коли люди почнуть жити літургією, зрозуміють для себе логіку богослужінь і будуть використовувати їх у своєму житті. Не тому, що мусять, а тому що хочуть, бо бачать ті богослужіння для себе корисними. Набагато краще дозволити змінити порядок богослужіння пасхального тридення в одній парохії, яка до цього дозріла. Бо якщо зробити такий перехід обов’язковим для всіх, виникне багато незрозумілостей. Тобто директива згори нічого не змінить.
– Ви згадали про освячення їжі на Пасху. Яке воно має для нас значення?
– Важливе. У раю перші люди жили в достатку. Але потім унаслідок гріхопадіння втратили цей достаток. І в час посту Церква пропонує відмовитися від м’ясних, молочних та інших продуктів, щоб ми таким чином нагадали собі про ту втрату. Благословення їжі на Пасху є символом того, що з Христовим воскресінням ми ту райську повноту отримали знову. Тобто це не те, щоб ми такі мудрі накоптили ковбас, шинок – насправді Господь нам це все дав. І якщо б ми таки відмовилися від певної їжі на час посту, то відчули б принаймні на фізичному рівні, що означає для нас втрата раю і Господня жертва, яка той рай нам повернула. Я ж кажу... нам важко в це повірити, бо ми звикли до нелогічності літургійної традиції, але вона двістівідсотково логічна. Вона хоче нам передати дуже чітку і зрозумілу інформацію. Просто треба прислухатися до її послання.
– Як богослужіння Світлого тижня нам допомагають тривати в пасхальній радості?
– Треба сказати таке: початково ніякого Світлого тижня не було. А був період П’ятдесятниці. Майже 50 днів люди постили, а потім 50 днів святкували. Але у минулому, під різними монашими впливами (вважали, що 50 днів – це забагато), це велике святкування скоротили до Світлого тижня. Протягом Світлого тижня відбуваються такі ж богослужіння, як і в день Пасхи, така ж утреня, вечірня, щодня – Літургія Йоана Золотоустого. Наголошуємо на темі воскресіння, темі порожнього гробу як образу того, що смерть не має над нами ніякої влади. Це навіть стосується похоронних богослужінь. Коли люди помирають у Світлий тиждень, відбувається похорон за уставом богослужінь Пасхи.
- Я вважаю, що годі шукати якихось особливих богослужінь на час війни. Будь-яке богослужіння передовсім є намаганням наблизитися до Господа і з Ним розмовляти, перебувати, відчувати Його присутність, кликати, щоб Він діяв у нашому серці. Я думаю, що не існує якогось конкретного богослужіння, яке змусить Господа діяти в нашому житті так або інакше. Єдине, що ми можемо зробити, це щиро молитися, приходячи на будь-яке богослужіння. Молитися про те, щоб Господь прийшов у наше серце, щоб Він керував нашими думками, показував нам, де істина, а де брехня, підказував, як кожен із нас може цю ситуацію поліпшити. Не треба чекати на Пасхальні богослужіння чи на богослужіння Страсного тижня, треба просто інтенсифікувати для себе молитву, яка на цей момент відбувається в церкві, спільноті, куди ти ходиш, твою особисту молитву. Можна молитися молитву Христа в Гетсиманському саду: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як Ти”. Це найкраща молитва, якою ми зараз можемо допомогти собі, країні, світові в контексті цієї війни. Просто просити Господа, щоб Його воля сповнилася і ми всі з тої волі скористали.