У четвер, 26 квітня 2018 року, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, очолив Архиєрейську Божественну Літургію в Архикатедральному Соборі святого Юра (м. Львів, пл. Св. Юра, 5) у день 32-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС.

Співслужили Митрополитові сотрудники Собору та о. Микола Пришляк, голова Комісії з питань екології Львівської Архиєрпархії. Моління Літургії та Панахиди були присвячені вшануванню пам’яті всіх, хто постраждав внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. У слові до вірних Митрополит пригадав про трагічні обставини цієї катастрофи та закликав до пам’яті та молитви за тих, хто пожертвував своїм життям задля її усунення та порятунку інших: «Хай пам’ять про тих, хто заснули вічним сном, живе у наших серцях! Молімося за упокій їхніх душ. А для тих, хто живий після відповідального завдання ліквідації катастрофи, просимо у Господа благословення для їхнього доброго мирного життя».

Слово Митрополита Львівського в 32-гу річницю Чорнобильської трагедії 

Дорогі молільники,

Ми зібралися на молитву за тих, хто віддав життя, ліквідуючи чорнобильську катастрофу. Це був 1986 рік, сталося вночі о 1 годині 23 хвилини. По церковному календарі це був день, радше ніч, Лазаревої суботи, перед Квітною неділею, тому що Пасха була 4 травня. У пам’яті тримається, як день дуже теплої та сонячної погоди. Правда, було якось некомфортно, відчувалася незрозуміла в’ялість, але людей було повно на вулицях, бо не відали про вибух на атомній електростанції в Чорнобилі. Певні особи відразу пов’язали цю катастрофу із текстом книги Одкровення, де написано: «І третій ангел посурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод. Ім’я зорі мовиться – «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо згіркли» (Од 8,10-11). Що означає чорнобиль? Слово чорнобиль, це – багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину. І трагедія не від полину, а від великої доза радіації. Правда, що люди в Україні все частіше помирають внаслідок радіації, яку спричинила ця катастрофа у Чорнобилі. В повітря від вибуху піднялося 60 тон радіоактивних речовин. Радіація ізотопів у Чорнобилі була вища у 30-40 разів від вибуху атомної бомби у Хіросімі. Пожежа тривала 10 днів. Швидко померла 31 людина. Ті, хто брали участь у гасінні пожежі на ЧАЕС, становило 240 тисяч осіб. За короткий час було опромінено 8,5 мільйона осіб. Великі території землі, сільськогосподарських угідь, були забруднені радіоактивними елементами. Тодішній радянський уряд замовчував це, не повідомляли про вибух та забруднене повітря, аж поки з-за кордону, зокрема, зі Швеції не стали бити на сполох. Навіть першого травня, мимо високої радіації, у Києві проводилися першотравневі демонстрації. Виступи, демонстрації тодішні чиновники поставили вище людського життя та здоров’я. Наслідок цієї катастрофи ще довго буде відбиватися на житті та здоров’ї мешканців України, прилеглих районів Білорусії та Росії.

Йдеться, насамперед, про людей, які віддали своє життя при ліквідації цієї трагедії. Це – багато пожежників, працівників АЕС, водіїв, міліціонерів, лікарів, відповідних у цій галузі спеціалістів, військовозобов’язаних, які мужньо підставляли своє життя. Про них говориться, як про ліквідаторів, які загинули виконуючи обов’язок, який перед ними ставили тодішні чиновники й суспільство. А це були герої, мужні особи, які жертвували своє життя в імені життя інших, своїх ровесників, батьків, матерів, братів, сестер та дітей. Таким людям вартує присвоїти звання героїв з «великої букви», що у мирний час, не вбиваючи нікого, не випускаючи куль, відважно захищали життя мільйонів. Хай пам’ять про них живе у наших серцях! Сам Спаситель вимовив знаменні слова: «Ніхто не може любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів 15,13). Ще залишилася певна кількість, сотні, а можливо й тисячі добрих людей, які відчайдушно трудилися при ліквідації цієї катастрофи. Вони не зважали на своє життя та здоров’я, лише відважно, в ім’я ближніх, своїх співвітчизників, наражали своє життя на небезпеку. Хто знає таких осіб, віднесімося до них з великою пошаною, бо їм завдячуємо життя багатьох в нашому краї. Хай пам’ять про тих, хто заснули вічним сном, живе у наших серцях! Молімося за упокій їхніх душ. А для тих, хто живий після відповідального завдання ліквідації катастрофи, просимо у Господа благословення для їхнього доброго мирного життя.

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

26 квітня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів