Католицький теолог Йоганна Ранер каже, що дві головні церкви Німеччини стоять перед обличчям великих потрясінь та рішень про напрямок розвитку, оскільки все менше людей є віруючими. «Ми все більше стаємо меншістю, все менше людей відчувають приналежність до Церкви і беруть участь у її житті. Ми повинні визнати цей факт, сказала богослов-викладач Тюбінгенського університету під час конференції в Католицькій академії у Фрайбурзі.

Ерфуртський богослов Тобіас Кляден сказав, що, можливо, також необхідно відійти від нинішнього основного припущення, що кожна людина за своєю природою є або хоче бути релігійною. «Тоді релігійність була б більше культурним феноменом, який може зникнути з життя окремих людей і, можливо, навіть цілих суспільств», пише КАІ.

Кляден посилався на останнє дослідження членства в церквах, проведене протестантською та католицькою церквами. Це показує, що християни в Німеччині стають меншістю і стикаються з дедалі більшим неприйняттям релігії. Відсоток людей, які шукають альтернативні релігійні пропозиції поза храмами, також незначний.

На думку Йоганни Ранер, вирішальним фактором зараз є те, як церкви хочуть впоратися зі втратою своєї важливості та актуальності. «Дехто пропонує дистанціюватися, як свята отара, від морально неврівноваженого, плюралістичного світу, щоб у вузькому колі повернутися до істини, чистоти та недвозначності віри. Цей шлях в принципі можливий, але він призведе до повної втрати сенсу, вважає німецький теолог. На її думку, «Церква тоді була б не більш, ніж сектою».

Тому вона настійно закликала до іншого напрямку, щоб мати змогу протистояти викликам сучасності. Вона зазначила, що правда християнської віри «незворотно переплітається з вимогами часу». Тому Церква і релігія повинні постійно наново відповідати на індивідуальні запитання віруючих і наново відкривати зміст віри. «Віра виявляється вже не в абстрактних правдах віри, а в тому, що люди діють у суспільстві відповідно до своєї віри. Зараз залишається відкритим питання, чи в майбутньому достатня кількість людей вирішить будувати церковне життя», – сказала Ранер, додаючи: «Можливо, єдине, що нам залишається, це надія успішно уникнути невдачі».