У Католицькій Церкві існують гомосексуальні мережі, які покривають злочини сексуального насильства над неповнолітніми, підтримують один одного в просуванні по кар’єрних сходах і займають керівні посади, шантажують один одного. Це не історія традиціоналіста «мисливця за лавандовою мафією», а професійний аналіз престижних німецьких юридичних фірм.

Німецький автор Губерт Хеккер звернув увагу на фрагмент у майже 2000-сторінковому звіті групи юристів юридичної фірми Westpfahl-Spilker-Wastl, який був опублікований у січні 2022 року. Доповідь стосується випадків сексуального насильства та його приховування в архідієцезії Мюнхен-Фрайзінг у 1945-2019 роках.

Автори доповіді, прихильно налаштовані до реформаторського порядку денного та лібералізму, не приховували, що на питання приховування злочинів значною мірою вплинула проблема… гомосексуалізму священнослужителів.
Звіт доступний німецькою мовою за ЦИМ посиланням.

«У значній кількості наданих нам на експертизу документів є натяки та докази явної гомосексуальності, особливо священиків; не тільки в сфері загального пастирського служіння» – читаємо в підрозділі «Гомосексуалізм серед духовенства» на сторінках 423-425.

«Крім того, є чіткі ознаки того, що особи цієї сексуальної орієнтації підтримують особливо тісні контакти, так що створюється враження тісно пов’язаних мереж, які простягаються аж до чільних позицій в ієрархії ординаріату», – додали юристи.

Це, на їхню думку, мало конкретні наслідки:

«Очевидно, що знання про гомосексуальні нахили брата у священстві, через суворе ставлення Католицької Церкви до питання гомосексуалізму, дає особі, яка має такі знання, величезну можливість впливати або навіть шантажувати (іноді навіть взаємно)», – написали автори.

Далі вони зазначили, що групи духовенства, включно з гомосексуальними, характеризуються «обміном інформацією», спрямованим на просування по службі:

«Це тим більше важливо в середовищі духовенства, де існують різні групи або мережі, які активно залучені до обміну інформацією, щоб послідовно досягати професійного просування», – йдеться у звіті.

Нарешті, автори зазначили: «Таке знання або плітки великого масштабу слід розглядати… як важливу причину, безсумнівно, широко поширених тенденцій приховування. Очікувана культура чесності та відкритості протягом періоду, охопленого дослідженням, також була неможливою.

Адвокатів престижних німецьких юридичних фірм – Westpfahl, Spilker, Wastl – не можна звинуватити в “правому ухилі”. Навпаки, у своїй доповіді вони намагалися релятивізувати особисту провину священиків-гомосексуалістів, стверджуючи, що вони є просто «дискримінованою групою» і тому виявляють «типові» тенденції будувати внутрішню структуру.

Проте звіт доводить, що проблема великого скандалу сексуального насильства над неповнолітніми має своє «друге дно» – лавандове дно. Недаремно більшість випадків сексуального насильства стосуються хлопчиків. І справа не в їх нібито «більшій доступності».