В катедральному соборі Севільї в Іспанії проголошені двадцять новомучеників, які загинули під час громадянської війни у 1936 році. Священики та миряни прийняли мученицьку смерть, засвідчивши вірність Христові та Католицькій Церкві.

Політична і соціальна ситуація в Іспанії в період громадянської війни (1936-1939) історично відома як період переслідувань за віру республіканських ополченців проти тих, хто належав до Католицької Церкви. Окремі інциденти супроводжувалися знищенням святинь, підпалами церков і культових споруд. Мученицька смерть, якої зазнали блаженні мученики у цей період, є частиною переслідувань, які торкнулися регіону Севільї.

Вияв вірності Христові

В суботу, 18 листопада 2023 року, відбулася беатифікація  двадцяти мучеників – десяти священиків і десяти мирян Севільської Архидієцезії. Кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих, очолив Святу Месу в Севільському катедральному соборі Святої Марії, під час якої проголосив блаженними тих священиків та мирян, які в 1936 році прийняли мученицьку смерть, як вияв вірності Христові. Серед мучеників також є тільки одна жінка, яка, активно займаючись благодійністю, була співробітницею парафіяльного священика Мануеля Ґонсалеса-Серни Родріґеса, що є центральною постаттю в цій групі новомучеників.

Мучеництво, прощення й милосердя

У своїй проповіді кардинал Семераро підкреслив, що «вони є ще одним прикладом тієї мученицької святості, про яку Папа Франциск говорив минулого четверга на аудієнції з учасниками  конференції на тему: “Спільнотний вимір святості”, організованої Дикастерією у справах святих».

Далі, у своїй проповіді, Префект Дикастерії розповів про давній християнський гимн, який описує три форми мучеництва: перша  – страждання та мучеництво за віру; друга – це прощення, мучеництво, до якого покликаний вірний християнин. Третя форма мучеництва, яку стародавній гімн ставить перед нашими очима, – це милосердя до ближнього. Перше мучеництво, за словами кардинала, «стається не завжди; треба завжди жити другим і третім. Бути підданим випробуванням і стражданням, та навіть спокусам, означає перебувати в ситуації, щоб стати здатним до прощення й милосердя». Отож, мученик, як зазначив кардинал, – «це не просто той, хто терпить переслідування, але й той, хто, подібно до Ісуса на хресті, здатний сказати: Отче, прости». Власне, згадані мученики під час ув’язнення молилися, підбадьорювали один одного, сповідалися та висловлювали слова прощення своїм убивцям.

Відомості про новопроголошених мучеників:

1. Мануель Ґонсалес-Серна Родріґес. Народився в Севільї 13 травня 1880 року, 20 вересня 1902 року був висвячений на священика, а 30 жовтня 1911 року призначений священиком парафії святого Костянтина. Заарештований в ніч з 19 липня 1936, а 23 липня 1936 року, доставлений в парафіяльну церкву св. Костянтина і страчений в ризниці. Щоб свідчити про свою віру він хотів, щоб його розстріляли поруч з Євангелієм.

2. Франсіско де Асіс Аріас Рівас. Народився в Кантилані (Севілья) 30 січня 1875 року, 1 червня 1901 року був висвячений на священика, а 27 жовтня 1919 року призначений парафіяльним священиком в Лора-дель-Ріо. Заарештований наприкінці липня 1936 року і розстріляний 1 серпня 1936 року на кладовищі.

3. Міґель Борреро Пікон. Народився в Беасі (Уельва) 6 грудня 1873 року, 19 листопада 1903 року був висвячений на священика, а 26 лютого 1923 року призначений помічником парафіяльного священика Утрери. Заарештований у парафії 19 липня 1936 року, а 26 липня 1936 року вбитий у місцевій в’язниці.

4. Маріано Кабальєро Рубіо. Народився в Аладжарі (Уельва) 28 жовтня 1895 року, 22 грудня 1923 року був висвячений на священика, а 27 квітня 1934 року призначений помічником парафіяльного священика в Уельві. Він став свідком спалення парафіяльної церкви 21 липня 1936 року і знайшов притулок у сім'ї в Пунта-Умбрія (Уельва), де був заарештований і доставлений до в’язниці. Під час переведення до в’язниці йому вистрілили у спину, і він помер від крововиливу в лікарні 23 липня 1936 року.

5. Педро Карбальйо Корралес. Народився в Убріке (Кадіс) 10 листопада 1886 року, 18 грудня 1910 року був висвячений на священика для Севільської єпархії, а 15 жовтня 1919 року призначений парафіяльним священиком Санта-Марія-де-Гуадалканал. Він був заарештований у своїй парафії 20 липня 1936 року і доставлений разом з іншими в'язнями на кладовище Гуадалканалу, де був розстріляний і похований 6 серпня 1936 року.

6. Хуан Марія Кока Сааведра. Народився в Майрена-дель-Алькор (Севілья) 24 грудня 1884 року, 18 грудня 1909 року був висвячений на священика, а 14 жовтня 1911 року призначений помічником парафіяльного священика Лора-дель-Ріо. Розстріляний і похований на міському кладовищі 1 серпня 1936 року.

7. Антоніо Хесус Діас Рамос. Народився в Боллуллос-дель-Кондадо (Уельва) 31 грудня 1896 року, 18 грудня 1920 року був висвячений на священика, а в 1931 році призначений адміністратором парафії в Казалла-де-ла-Сьєрра (Севілья). Заарештований у ніч на 18 липня 1936 року, страчений у в'язниці Казалла-де-ла-Сьєрра 5 серпня 1936 року.

8. Сальвадор Льобато Перес. Народився в Альгодоналесі (Кадіс) 31 грудня 1901 року, 12 березня 1927 року був висвячений на священика в Севільї, а в 1933 році призначений адміністратором парафії Ель-Соусхо. Мученик був заарештований разом зі своїм братом, разом з яким він був убитий в Ель-Соусхо 21 серпня 1936 року.

9. Рафаель Мачука Хуарес-де-Неґрон. Народився в Естепі (Севілья) 30 квітня 1881 року, 18 грудня 1909 року був висвячений на священика, а 1 листопада 1912 року призначений помічником парафіяльного священика. Заарештований у липні 1936 року на курорті Карратрака, куди він поїхав за станом здоров’я і відправлений до Малаги, був убитий 31 серпня 1936 року.

10. Хосе Віґіль Кабрерісо. Народився в Уетор-Таярі (Гранада) 11 жовтня 1906 року, висвячений на священика 20 травня 1932 року в Севільї. Йому довірили церкву в районі Сан-Джироламо, куди 1 травня 1936 року прибули революціонери. Священик був розстріляний 18 липня 1936 року в Севільї, а наступного дня помер у лікарні.

11. Енріке Паласіос Монраба. Народився в Казалла-де-ла-Сьєрра (Севілья) 3 квітня 1917 року, 29 серпня 1928 року вступив до семінарії Севільї. Наприкінці першого року богословських студій наприкінці червня 1936 року повернувся додому на канікули. Він був заарештований і вбитий разом зі своїм батьком, блаженним Мануелем Паласіосом Родрігесом (No 17) у дворі в'язниці Казалла-де-ла-Сьєрра 5 серпня 1936 року.

12. Марія Долорес Собріно Кабрера. Народилася в Костянтині (Севілья) 19 квітня 1868 року, 27 грудня 1891 року вийшла заміж за Рафаеля Кабесаса Руйваля де Флореса. Займаючись справами на парафії, була розстріляна 23 липня 1936 року в церкві Костянтина.

13. Аґустін Алькала Енке. Народився в Алькала-де-Гвадаїра (Севілья) 7 червня 1892 року, закінчив юридичний факультет у 1915 році і став юристом. Розстріляний в Алькала-де-Гвадаїра революціонерами 17 липня 1936 року, коли він їхав допомагати потребуючим, помер у лікарні Севільї 18 липня 1936 року.

14. Маріано Льопес-Сеперо-і-Муру. Народився 24 січня 1883 року в Казалла-де-ла-Сьєрра (Севілья), був заступником мера рідного міста і членом парафіяльної ради. Убитий 5 серпня 1936 року у в'язниці Казалла-де-ла-Сьєрра.

15. Ґабріель Льопес-Сеперо-і-Муру. Народився в Севільї 22 серпня 1874 року, одружився з Марією Терезою Овелар Овелар, з якою мав семеро дітей. Член парафіяльної ради, він був убитий разом зі своїм братом, преподобним слугою Божим Маріано (No 14), 5 серпня 1936 року у в'язниці Казалла-де-ла-Сьєрра.

16. Крістобаль Перес Паскуаль. Народився в Алахарі (Уельва) 9 грудня 1887 року, в 1923 році відкрив аптеку в Казалла-де-ла-Сьєрра, через яку також здійснював благодійну діяльність. Член парафіяльної ради, він був убитий у в'язниці Казалла 5 серпня 1936 року.

17. Мануель Паласіос Родріґес. Народився в Арацені (Уельва) 1 серпня 1877 року, був поміщиком. 4 жовтня 1909 року він одружився з Луїзою Монрабою Канелою, з якою мав семеро дітей, у тому числі преподобного слугу Божого Енріке Паласіоса Монрабу (нар. 11), семінариста. Член парафіяльної ради, він був убитий разом зі своїм сином та іншими ув'язненими на подвір’ї в'язниці Казада-де-ла-Сьєрра 5 серпня 1936 року.

18. Хосе Марія Рохас Льобо. Народився в Севільї 29 вересня 1910 року, був юристом. Влітку 1936 року разом із сім’єю вирушив до Марчени, де був заарештований 20 липня 1936 року. Важко поранений під час розстрілу революціонерів, помер 25 липня 1936 року

19. Мануель Люке Рамос. Народився в Марчені (Севілья) 6 березня 1893 року, був робітником та захристіянином у черниць кларисок і жив зі своєю матір'ю-вдовою неподалік від монастиря. 18 липня 1936 року виступив проти групи революціонерів, які хотіли увійти до храму під час Святої Меси. Заарештований наступного дня і розстріляний, він помер у лікарні в Марчені 22 липня 1936 року.

20. Рафаель Льобато Перес. Народився в Альгодоналесі (Кадіс) 28 лютого 1905 року, був теслею, який допомагав Сальвадору Льобато Пересу в його пастирському служінні (нар. 8). Коли революціонери прийшли заарештувати його брата-священика, він не хотів залишати його одного. Потім обидвох вивезли з країни і вбили разом 21 серпня 1936 року в Ель-Соусхо.