Молитвою Хресної дороги з учасниками Світового дня молоді завершився третій день Апостольської подорожі Папи Франциска в Португалію, на початку якої він заохотив юнаків і дівчат пам’ятати про те, що Ісус пройшов цією дорогою задля нас, задля кожного з нас.

«Сьогодні ви ступатимете з Христом. Христос – це дорога, і ми прямуємо разом з ним, бо він іде», – сказав Папа Франциск, проповідуючи на початку молитви Хресної дороги, що є одним з традиційних заходів у програмі Світових Днів Молоді. Промовляючи до юнаків і дівчат, які в п’ятницю, 4 серпня 2023 р., зібралися в парку Едуарда VII в Лісабоні, Святіший Отець наголосив на цінності відкуплення, здійсненого Ісусом на хресті.

Папа вказав на важливість саме цієї дії – ходити – в земному житті Христа: він ходив зціляти хворих, йшов допомагати бідним, ходив, проповідуючи і навчаючи. Він додав, що з усіх Христових доріг «в нашому серці найглибше закарбувалася дорога на Голготу, Хресна Дорога». «І сьогодні ви, ми і я також молитовно ще раз переживемо Хресну Дорогу», – промовив Святіший Отець до молоді.

Він зазначив, що дивлячись на Христовий шлях, «ми можемо побачити Бога, Який виходить із Себе Самого, щоб прийти серед нас». Саме про це, за словами Папи, йдеться в євангельських словах: «І слово стало тілом, і оселилося між нами» (Ів 1, 14). «І це Він робить з любові, це Він робить з любові», – повторив Святіший Отець.

Єпископ Риму підкреслив, що хрест, який супроводжує всі Світові Дні молоді – це ікона, відображення цього шляху. «Хрест, – наголосив він, – це найглибший сенс найбільшої любові, любові, якою Ісус хоче обійняти ваше життя. Твоє життя, і життя кожного з нас. Ісус іде цим шляхом для мене, і ми всі повинні це усвідомити. Він ступає цією дорогою, щоб віддати своє життя задля мене. І ніхто не має більшої любові, ніж той, хто своє життя віддає за своїх друзів, ніж той, хто віддає своє життя за інших (пор. Ів 15,13)». Папа закликав молодь ніколи не забувати про це. «Тому, коли дивимося на Розп’яття – що є чимось таким болючим, таким важким – ми бачимо красу любові, яка віддає своє життя за кожного з нас».

«Господи, через твої невимовні муки я можу повірити в любов», – цей вислів, як розповів Папа, він почув від однієї дуже віруючої людини і ці слова його дуже вразили. «Ісус іде тою дорогою, – вів далі свої роздуми Святіший Отець, – але Він чекає більшого, Він чекає нашого супроводу, хоче побачити відкритими вікна моєї душі, твоєї душі, душі кожного з нас. Бо закриті душі потворні».

Єпископ Риму додав, що Ісус чекає, «щоб дати нам розраду, щоб висушити наші сльози». Папа запросив молодь відповісти собі самим на запитання, чи вони плачуть, як часто плачуть і що їх змушує плакати. «Ми всі в житті плакали і плачемо, – сказав він, – і коли плачемо, з нами є Ісус, який плаче разом з нами, бо Він нас супроводжує в темряві, яка нас приводить до плачу». Святіший Отець запросив присутніх замислитися у тиші над цим запитанням.

«Своєю лагідністю Ісус витирає наші заховані сльози, – сказав Папа після хвилини тиші. – Своєю присутністю Христос хоче заповнити нашу самотність. Він хоче також розвіяти наш страх, твій і мій страх – ці темні страхи Він хоче розвіяти відігнати Своєю розрадою, і Він хоче підштовхнути нас прийняти ризик любові. Тому що ви знаєте краще за мене, що любити – це ризик. Але ви повинні йти на ризик, щоб любити. Це дійсно ризик, але він вартий того, щоб на нього піти, і Христос супроводжує нас у цьому. Він супроводжує нас завжди, протягом усього життя Він йде поруч з нами. Сьогодні ми пройдемо з Ним дорогою Його страждань, дорогою наших тривог, дорогою нашої самотності».

Страхи і тривоги молодих людей

На кожній частині Хресної Дороги 50 молодих людей з 21 країни світу у супроводі хору з 62 осіб та 30 інструменталістів в алегоричний мистецький спосіб відтворювали мученицьку смерть Христа, показуючи страхи та слабкості, які молодь відчуває в сучасному світі. Деякі з них говорять про те, що у них відбирають майбутнє, «кажуть, що життя повне можливостей, але важко побачити, де ці можливості, коли не вистачає грошей, коли неможливо знайти роботу і коли доступ до освіти часто практично неможливий». Вони скаржаться на це в роздумах, опрацьованих єзуїтом о. Нуно Товаром де Лемосом, який зібрав відповіді на опитування, проведене серед молоді різних країн світу, про те, що їх найбільше турбує. Війни, теракти, масові стрілянини, релігійні переслідування меншин є бичем для світу, ресурси якого безконтрольно експлуатуються, де люди помирають від голоду, а інші хворіють від переїдання. Інші змушені втікати від нелюдських ситуацій. Життя молоді часто позначене насильством у подружжі та в стосунках, жорстоким поводженням з дітьми, зловживаннями владою, булінгом, тривожністю чи депресією. В сім'ях, «де кидаються словами, важкими, як каміння», бракує уваги до людей похилого віку. Є також труднощі в стосунках і неспроможність досягти нав’язаної суспільством та егоцентричної моделі щастя, згідно з якою людина реалізує себе лише в очікуванні ідеальної усмішки для селфі та штучної уваги у «вподобайці» з боку інших. Існує страх потрапити в залежність від наркотиків, порнографії та алкоголю. «Нам не вдається приймати рішення, і ми не бачимо, в якому напрямку може продовжуватися історія», – свідчать юнаки й дівчата, зізнаючись, що бачать перед собою «лише шлях, заблокований великими перешкодами».