Священна цінність життя хворої людини ні в якому разі «не стає меншою і не затьмарюється, але ще сильніше сяє в її стражданнях», підкреслив Папа Франциск, звертаючись до керівників Асоціацій лікарів Іспанії та Латинської Америки. Приватна аудієнція у Ватикані відбулася напередодні Ювілею хворих та інвалідів, який проходить в Римі з 10 по 12 червня.

Святіший Отець закликав лікарів не ховатися за «хибним розумінням співчуття», яке реабілітує смерть пацієнта. «На карту» поставлено гідність людського життя та разом з ним гідність медичної професії. Не слід поступатися спокусі «приймати швидкі і радикальні рішення», керуючись «хибним співчуттям» і критеріями ефективності та економічної доцільності, зазначив Папа. У нашій «технологічній та індивідуалістичній» культурі співчуття іноді навіть зневажають, тому що воно може бути розцінено як принизливе «для тих, до кого воно виражається».

Справжнє співчуття «Не принижує і не виключає нікого, - продовжив Папа Франциск, - тим більше вона не вважає смерть людини чимось добрим». Інакше ми стали б свідками «тріумфу егоїзму і культури відбору, яка відкидає і зневажає людей, які не відповідають певним стандартам здоров'я, краси та корисності». Здоров'я є «одним з найцінніших і бажаних всіма дарів», і лікар покликаний бачити в хворій людині свого ближнього: «В його понівеченому тілі відбивається таємниця плоті Самого Христа». Ідентичність лікаря заснована не тільки на знаннях і досвіді, пояснив далі Святіший Отець, але перш за все на «милосердному і співчутливому ставленні до тих, хто страждає тілом і духом».

Співчуття є «адекватною відповіддю» на безмірну цінність хворої людини, «відповіддю, що складається з поваги, розуміння і ніжності». Тому людині, яка бажає стати медиком, необхідно жалісливе серце. З іншого боку, «крихкість, біль і хвороба є жорстким випробуванням для всіх, навіть для медичного персоналу», це - заклик до терпіння, щоб «страждати разом» і бути «уособленням милосердя», особливо в Святий рік Милосердя. Лікар подібний до «Доброго самарянина» і самого Христа; він «не проходить повз знедолену людину, що лежить на краю дороги, але, керуючись співчуттям, лікує його і допомагає йому».

На закінчення звернення Папа з посмішкою зізнався в тому, що відчуває в собі щось від лікаря, і сказав, що покликання до медицини на кшталт покликання до священства.