В катехезі під час Загальної аудієнції Папа Франциск роздумував про красу братерства, яке не обмежується лише кровною спорідненістю. Історія Каїна та Авеля повторюється з покоління в покоління. Але з Божою допомогою братерські відносини можуть принести красу, добро і відкритість, свободу і мир. Дорогі брати і сестри, доброго дня!

У циклі наших катехез про родину, після роздумів про роль матері, батька, дітей, сьогодні черга братів. «Брат», «сестра» це слова, які християнство дуже любить. А завдяки сімейному досвіду - це слова, які розуміють всі культури і всі епохи.

Братерський зв'язок посідає особливе місце в історії Божого люду, який отримує своє об’явлення, переживаючи людський досвід. Псалмоспівець описує красу братерського зв’язку: «Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть укупі!» (Пс 133(132), 1). Це правда, що братерство є прекрасним. Ісус Христос довів до своєї повноти також цей людський досвід бути братами і сестрами, приймаючи його у тринітарній любові і розвиваючи до тої міри, що виходить поза зв’язки спорідненості і може зруйнувати кожен мур відчуження.

Знаємо, коли братерські відносини підпадають під знищення, то відкривається шлях болісного досвіду конфлікту, зради, ненависті. Біблійна історія Каїна та Авеля є прикладом тих негативних наслідків. Після вбивства Авеля, Бог запитує Каїна: «Де Авель, брат твій?» (Бут 4, 9а). Це запитання, яке Господь ставить постійно перед кожним поколінням. І, на жаль, в кожному поколінні, не припиняє повторюватись драматична відповідь Каїна: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» (Бут 4, 9б). Коли руйнується зв'язок між братами, відбувається щось неправильне, страшне для людства. Як же часто також і в родині приводом до суперечок є дрібниці, або також спадщина. І далі вже не розмовляють один з одним, не вітаються. Це щось страшне. Братерство – річ велична. Треба поміркувати, що всі брати походять з лона тієї самої матері, що були в ньому 9 місяців. Походять з тіла матері, і не можна розривати братерських уз! Поміркуймо трохи. Ми всі знаємо родини, в яких брати розділилися, сварилися між собою. Поміркуймо хвилину і помолімося до Господа за ці родини, або, може, і в нашій родині є такі випадки. Аби Господь нам допоміг знову поєднати братів. Збудувати наново родину. Не можна розбивати братерства. А коли воно розбивається, то трапляється те, що сталося в житті Каїна і Авеля, коли Господь запитує Каїна, де твій брат, він відповідає: не знаю. Мій брат мене не хвилює. Це страшно. Боляче це слухати. Пам’ятаймо завжди в наших молитвах про братів, що поділені.

Братерський зв'язок, що створюється між дітьми в родині, якщо твориться в умовах виховання до відкритості для інших, є великою школою свободи і миру. У родині, між братами, вчимося жити між людьми, тобто, як маємо жити разом у суспільстві. Може ми не завжди цього свідомі, але це саме родина вводить братерство у світ! Виходячи від того першого досвіду братерства, що годується почуттями і сімейним вихованням, стиль братерства променіє як обіцянка для цілого суспільства і для стосунків між народами.

Благословіння, яке дає Бог в Ісусі Христі, виливається на той братерський зв'язок, розширює його у неймовірний спосіб, уможливлюючи подолання всіх народних, мовних, культурних і, навіть, релігійних відмінностей.

Поміркуйте, чим стає зв'язок між людьми, які навіть дуже різні між собою, коли можуть сказати одне одному: «Він мені як брат, або як сестра!». Це прекрасно! Зрештою історія достатньо продемонструвала, що свобода й рівність, без братерства, можуть наповнитись індивідуалізмом і конформізмом.

Братерство променіє в родині особливо тоді, коли бачимо зусилля, терпеливість, любов, якими оточують слабших братика або сестричку, хворих або з обмеженими можливостями. В цілому світі є дуже багато братів і сестер, які це роблять, а може ми не до кінця цінуємо їх великодушність. Коли в родині є так багато родичів, а сьогодні я привітав тут родину, що має дев’ять дітей, і старші допомагають мамі й татові піклуватися про молодших - це прекрасно, це справа братньої допомоги.

Мати брата, сестру, які тебе люблять – сильний досвід, безцінний і незамінний. Це стосується також християнського братерства. Найменші, найслабші, найубогіші мають нас зворушувати: мають «право», щоби ми віддали їм душу й серце. Так, вони наші брати і, як таких, ми маємо їх сприймати і любити. Коли так відбувається, коли убогі є ніби вдома, то просто оживає наше християнське братерство. Бо християни виходять на зустріч убогим і слабким не для того, щоб виявити послух ідеологічній програмі, а тому, що слово і приклад Господа говорять нам, що вони – наші брати. Це є основа любові Бога і всілякої справедливості між людьми.

Я хотів вам підкинути одну думку. Перед тим як закінчу цю катехезу, а залишилося ще кілька рядків, хай кожен з нас мовчки подумає про наших братів і сестер. Подумаймо мовчки і помолімося від щирого серця за них. Отже, хвилина тиші (після хвилини зосередження). З цією молитвою ми подумки в серці принесли всіх наших братів і сестер сюди на площу, щоби отримати благословення. Дякую.

Сьогодні, більше ніж коли-небудь, необхідно знову поставити братерство у центр нашого бюрократичного і технократичного суспільства: тоді також свобода і рівність наберуть свої характерні інтонації. Тому через несміливість або страх, необачно, не позбавляймо наших родин краси широкого братерського досвіду синів і дочок. І не втрачаймо нашої віри у широку перспективу, яку віра зачерпне з того досвіду, освітленого Божим благословінням.

Дякую.