Вівторок 33-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мр. 12, 18–27: «Він Бог не мертвих, а живих».

Кожен християнин старається молитися вранці та ввечері, ходити до храму Божого в неділі та свята, сповідатися, причащатися. Але разом з церковним життям, життям християнина часто в нас є ще інше життя – наша робота, друзі та інше. Часто ці два способи життя зовсім інакші, можливо, навіть протилежні. Немовби для нас Бог є в храмі чи на особистій молитві, а десь інде – в сім’ї, серед друзів, на роботі, в маршрутці – я про нього забуваю.

Але, як каже сьогодні Євангеліє: «Він Бог не мертвих, а живих». Коли ми віримо в Бога, то ця віра в має оживати повсякчас, в будь-яких обставинах нашого життя ми мали би засвідчувати, показувати, виявляти своє християнство, мали би чинити все по-християнськи. Наше християнство мало би всюди і повчякчас плодоносити.

Том сьогодні спитаймо себе: чи для нас Бог є лише Бог в храмі і на особистій молитві? Чи в кожну мить нашого життя про нас можуть сказати і по нас побачити, що ми християни і люди віри, для яких Бог завжди актуальний, важливий і живий?   

Апостол

1 Пт 3,10–22

«Хай ухиляється від зла і добро чинить»

У житті ми часто залежимо від різноманітних зовнішніх обставин. Часто бачимо, що не ми керуємо самі собою, але ті чи інші обставини мають на нас вплив. Поведінка людей часто є детермінована людьми і обставинами.

Але Господь вказує, щоб, незалежно від обставин і поведінки інших людей, ми завжди маємо уникали зла і чинили добро. Погодьмось, що ми часто себе виправдовуємо якраз посилаючись на обставини, що не могли зробити щось добре. Однак кожні обставини залишають нам можливість вибору.

Тож не шукаймо виправдань, але в кожних обставинах нашого життя уникаймо будь-якого зла і завжди чинімо добро!

+Венедикт