Ді 5,12-20; Ів 20,19-31.

Достойні сестри і брати, справа віри в Бога повинна займати у житті людини завжди перше місце, тому що з нею пов’язане спасіння людини. Ми, як віруючі люди, глибоко переживаємо історичний факт воскресіння Христового. Святі книги описують нам цю подію й багато іншого, що було тісно зв’язане з воскресінням Ісуса Христа. Спаситель не відтягав часу, щоб зустрітися зі своїми учнями, які багато чого пережили в сам день його воскресіння. Жінки повідомили апостолів, що гріб порожній, апостоли Петро та Іван про це сповіщали, побачивши у гробі хустку, яка в нього на голові була, що лежала не з полотнищем, а, згорнена збоку. Два учні повернулися з Емаус в Єрусалим й сповістили апостолам, що воскреслий Христос ішов з ними, а потім дивно зник їм з очей. Однак, правда про воскресіння трудно сприймалася, навіть учнями Ісусовими.  

Святий апостол Іван описав історію, що відноситься до одного із учнів Христових під іменем Тома. Улюблений учень Христа, Іван, не скривав того, що апостол Тома, який не був під час приходу воскреслого Христа до апостолів, не вірив у це аж поки не нащупав своїми руками ран Ісусових на тілі. Так він заявляв усім, хто активно і з переконанням говорили йому про прихід воскреслого Христа до зібраних апостолів та про інші факти появи воскреслого Господа. У цій очевидній події дивно для нас те, що Тома заявляв: «… Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів … а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!» (Ів 20,25). Що дивує? - Тома разом з іншими апостолами втік, коли озброєна когорта зловила Ісуса в Оливному городі. Цей учень не був свідком розп’яття Христа, не брав участі в покладені тіла до гробу, значить, не бачив жодної рани… Коли йому розповідали про розп’яття Ісуса та його смерть на хресті, - не побачивши згаданих ран вірив у це без застережень, що вони були? Знав, теж і про списом пробитий бік Сина Божого, у що повірив із розповідей? Господь відкривав апостолам правду про себе: «… що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути» (Мт 16,21). Апостол Тома повірив у правду про жорстоку смерть й знущання, а у воскресіння Христа, про яке говорив і сам Господь, про що стверджувало учневі стільки наочних свідків, - не вірив!? Не знаємо причини такого невірства та вимоги вкласти пальці у рани Христові, щоб повірити такій хмарі свідків, які про це говорили, що бачили воскреслого Ісуса та спілкувалися з ним. Цей учень, навіть не довіряв своїм очам, боячись якогось привиду. Він бажав особистого контакту з Господом, прагнув діткнутися своїм сумнівом до Бога, щоб сильно утвердитися у вірі. І Господь дозволив Томі торкнутися до своїх ран, який промовив: «… Господь мій і Бог мій!» (Ів 20,28). «Спаситель докоряв, також  усім одинадцятьом за їхнє невірство та твердість серця відносно воскреслого з мертвих (пор. Мр 16,14). Що думати та як розуміти поступок апостола Томи? Це – звичайний вчинок, майже кожної людини, починаючи від Адама та Єви, які не вірили у слова сказані Богом, щоб не їсти забороненого плоду, бо помруть. До цього часу люди знають Заповіді Божі та інші церковні закони, свідомі відповідальності за порушення їх, однак, ламають приписи на щось надіючись або ні.? Хоч смерть Ісусова на хресті стала каменем спотикання учня Томи у вірі, проте зустріч його з воскреслим Христом, відкотила цей камінь і він став одним із сильних проповідників про Сина Божого і воскресіння.  Дотик пальців Томи до ран Христових, має дуже позитивне значення, бо він - один із тих осіб, хто доторкнувся до тіла воскреслого Ісуса, як свідок усім іншим, хто не вірить і сумнівається.

Насувається думка, що апостол Тома відображає віру кожної людини, яка проживає на землі з усіма її наслідками. Після вознесіння Сина Божого на небо, закінчився час появи Ісуса Христа в тілі певним людям. Наша віра у воскресіння Христове основується на свідченні наочних свідків, що бачили його у тілі після воскресіння. Святий Учитель Церкви навчає: «… учні… від похоронних полотен відразу прийняли слово про воскресіння і перед тим, як побачили самого Христа уже показали повну віру» (св. Ів. Золот., Бесіда XXXVII на Ів, п.1). Люди, що появлялися та продовжують приходити на світ після воскресіння Господнього, мають багатий шанс повірити у Христа та вічне життя, або злиденну можливість: відкинути цю віру й жити способом невіруючої людини. Кожній людині запропоновано: вірити або відкинути віру в Бога.? Це – блаженний вибір, коли він - праведний! Сам Господь називає щасливими тих, хто не бачив його, але увірував в нього, в його життя, спасенний шлях та Божественність його Особи. Надзвичайно багато добра приносить віра у Бога, пов’язана з благородним станом життя. Ми з вами не бачили Христа, не були свідками його тортур та воскресіння, однак, віруємо в його Особу, у спасенний шлях викупу народу світу від вічного покарання, пониженим життям Ісуса. Віримо у вічне щасливе життя тих, хто вірний Сину Божому. Христос завжди приносить людям добро: мир духовний та мир, як протиставлення війні. Дякуймо постійно Богові за його проголошення миру в світі! Війна – гріх, зло, проти чого боровся Господь: «… Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть» (Мт 26,52). Нас потішають ці слова, особливо, у сьогоднішній час, коли нам грозить небезпека військового втручання з боку неблагородного сусіда. Наша надія та довіра до Бога дуже великі, на його дар миру, радості та відпущення гріхів! Хай радість воскресіння Христового, його мир, блаженство, Провидіння та виконання Божої волі, тріумфують в людських душах! Хай Божа Мати допоможе усім людям збагнути правдиві духовні цінності! 
 
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

27 квітня 2014 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua