У неділю, 16 липня, під час урочистого святкування у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Бердичівської на Святій Месі проповідь виголосив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас.

Преосвященніші Брати Єпископи,

Дорогі священики та богопосвячені брати та сестри,

Брати та Cестри у Христі.

Цього року ми зібралися тут, у Бердичеві, щоб відсвяткувати Матір Божу Святого Скапулярію разом з Його Високопреосвященством Монсеньйором Амеріко Аґіаром, через кілька днів після того, як Папа Франциск обрав його кардиналом. Як ми знаємо, саме наш гість, новообраний кардинал, є Президентом Фундації, яка займається підготовкою Світових Днів Молоді 2023 року, що відбудуться в Лісабоні. Вчора гість зустрівся з греко-католицькою молоддю у Зарваниці, а сьогодні зустрінеться з римо-католицькою молоддю тут, у Бердичеві.

Присутність нашого гостя спонукає нас сьогодні молитися не лише за нас, присутніх тут, не лише за мир в Україні, але й за молодь, яка через два тижні зустрінеться в Лісабоні та Фатімі. Більше того, я черпаю натхнення для цієї проповіді з гімну, який співатимуть у Лісабоні: він називається «Поспіх витає в повітрі».

Чому поспіх витає в повітрі? – Тому що Марія уважно приймає звістку Ангела і йде відвідати свою родичку Єлизавету. В Євангелії від Луки сказано: «Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю» (Лк 1,39). Тобто наша Марія не тільки слухає Слово Боже, не тільки уважна до Божої волі, але й дуже активна! Вона є Божою Співробітницею, і співпрацює енергійно, з поспіхом!

З цього можна зробити перший висновок для нашого сьогоднішнього святкування: ми звертаємося з молитвою до Марії, просимо Її заступництва, але насправді Марія сама набагато більше поспішає нам на допомогу, ніж ми самі! Її не треба переконувати, щоб Вона нам допомогла, бо Вона сама хоче бігти!

Але якщо Марія біжить нам назустріч, як ми повинні реагувати?

109 років тому у Фатімі, тобто в 1916 році, за рік до об’явлень Діви Марії дітям-пастушкам Люсії, Жасінтi і Франциску, тричі з’явився Ангел, Ангел Миру, і попросив їх молитися і приносити свої жертви за навернення грішників і за мир. У той час у Португалії йшла війна, і Ангел попросив маленьких пастушків молитися за мир!

Хіба ми, зібрані тут, не є такими ж бідними і малими, як діти-пастушки з Фатіми? Можливо, ми навіть вважаємо себе більшими і розумнішими за дітей-пастушків. Але головне послання Ангела було саме таким: «Навіть коли ви є малими і незначними, ваша молитва здатна принести мир».

У наступному 1917 році Діва Марія була ще більш виразною. Вона наполягала на необхідності молитви Розарію і покаяння, для навернення грішників, для навернення Росії і для миру. Одного разу Богородиця з’явилася з кармелітським Скапулярієм, як і тут, у Санктуарію в Бердичеві, практично підкреслюючи разом важливість Розарію і Скапулярію як знаку покаяння і нашого посвячення Діві Марії.

Обидві речі, молитва Розарію і носіння Скапулярію, здаються маленькими, майже символічними. Але для Марії їх достатньо. Цими діями ми ніби говоримо Марії, що хочемо «прийняти» Її молитву за нас. Тобто, Марія заступається за нас, але Їй потрібно, щоб ми сказали «так» на цю Її молитву. Ця наша відповідь дозволяє Марії зробити висновок: «Так моє Непорочне Серце затріумфує». Отже, Марія хоче перемогти в серцях грішників, Марія хоче принести нам від Ісуса дар миру, але для перемоги Їй потрібне наше «так».

Це дає нам велике полегшення, бо ефективність нашої молитви залежить не від нашої святості, не від нашого вміння молитися, а від Діви Марії. У різних об’явленнях Діва Марія повторює: «О, якби ви знали, настільки варта ваша молитва в очах Божих». Тобто, ми часто маємо спокусу думати, що наша молитва має малу вартість, але Богородиця пояснює, що все є навпаки.

Це головний висновок, який сьогоднішнє святкування закарбовує в наших серцях: наша молитва має величезну, безмежну силу, і здатна принести нам мир, здатна навернути нас від гріхів, і для цієї дієвості їй потрібні дві прості речі: довіра і смирення.

У Твоїй присутності, Пресвята Богородице, ми хочемо бути смиренними. Не хочемо нічого вимагати ні від інших, ні від Бога, але хочемо насамперед бути смиренними перед Тобою і перед Богом Отцем. Бо ми грішні, невдячні, ліниві і невірні.

Але ми хочемо бути дуже довірливими. Бо Ти, наша Мати, є нашим притулком, Ти є нашою молитвою, Ти є нашою Матір’ю. Саме Тобі хочемо довірити всі наші турботи, наші фізичні, психічні і духовні недуги, саме Тобі хочемо довірити Україну та весь світ, хочемо жити в цілковитому спокої в Твоїх обіймах. Амінь.