Любов Бога до людства, що відчуває голод, ніколи не применшується, але ми покликані її уприсутнювати, наважуючись ділитися тим, що маємо і не допускаючи марнування хліба. На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 29 липня 2018 р., євангельську розповідь про помноження хлібів.

Сміливий юнак

Бачивши великий натовп, що зібрався біля Тиверіадського озера, йдучи за Ним, Ісус запитав апостола Филипа: «За що купимо хліба, щоб вони поїли?». Тих небагато монет, які мають Ісус та апостоли, не вистачить для того, щоб нагодувати таку кількість людей. І тоді Андрій, інший з-поміж дванадцятьох, приводить до Ісуса хлопчину, що віддає усе, що має: п’ять хлібів і дві риби. Але апостол зауважує, що це ніщо для такого натовпу.

«Цей юнак – молодець, сміливий юнак. Він також бачив натовп, бачив свої п’ять хлібів і сказав: “Я маю ось це, якщо пригодиться, можете брати”. Цей юнак спонукає нас замислитися. Його мужність нагадує, що молодь є саме такою, їй не бракує сміливості. Ми повинні допомогти їм розвивати її», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що Ісус наказує розсадити людей, бере ці хліби та риби, складає подяку Отцеві та роздає, й усі наситилися.

Конкретність факту

Папа звернув увагу на те, що ця євангельська розповідь пов’язана із тією з попередньої неділі, де згадувалося про те, як Ісус, «бачивши великий натовп людей, змилосердився над ними». Сьогодні знову бачимо Ісуса, уважного до потреб людей. Мабуть і юнак, пам’ятаючи про це, також відчув співчуття, яке спонукало віддати те, що мав. Ця подія випливає «з конкретного факту»: люди голодні, а тому Ісус залучає Своїх учнів у те, щоб втамувати цей голод.

«Ісус не обмежився для натовпу лише цим, Він дав їм Своє слово, утішення, спасіння і, врешті, життя. Але, без сумніву, зробив також і це: подбав про поживу для їхнього тіла. І ми, Його учні, – сказав Наступник святого Петра, – не можемо вдавати, що нічого не діється. Лише вислуховуючи найпростіші прохання людей та входячи в їхні конкретні життєві ситуації, будемо почуті, коли говоритимемо про вищі цінності».

Бути готовими й дієвими

«Божа любов до людства, голодного хліба, свободи, справедливості, миру та, насамперед, Його Божественної благодаті, ніколи не зменшується. Ісус також і сьогодні втамовує голод, стає живою та втішаючою присутністю, але робить це через нас. А тому Євангеліє запрошує нас бути готовими й дієвими, як цей юнак», – сказав Папа, наголошуючи, що перед обличчям «всіх форм голоду» численних ближніх у кожній частині світу, «ми не можемо залишатися спокійними та байдужими глядачами».

Як наголосив Святіший Отець, звіщення Христа, «хліба вічного життя», вимагає великодушної солідарності з убогими, слабкими, останніми та беззахисними. І ця «діяльність близькості та милосердної любові є найкращою перевіркою якості нашої віри», як на «особистому» рівні, так і спільноти.

Пропозиція іспиту сумління

Далі Наступний святого Петра звернув увагу на те, що після того, як всі наситилися, Ісус наказав зібрати все те, що залишилося, щоб ніщо не було втрачене. В цьому контексті Папа зауважив, що часто думає «про людей, які голодують, і про надлишки їжі, які ми викидаємо».

«Нехай кожен з нас подумає: де опиняється пожива, яка залишилася після обіду чи вечері? Що в мене вдома роблять із залишком обіду. Чи викидається?» – вів далі Святіший Отець, порадивши тим, хто має «таку звичку», поговорити з бабусею чи дідусем, що жили в повоєнному періоді, запитуючи їх, що вони робили із залишками їжі.

«Ніколи не слід викидати їжу, що залишилася. Або переробити, або віддати тому, хто може її з’їсти, хто потребує її. Такою є моя порада та пропозиція для іспиту сумління», – сказав Папа, заохотивши: «Молімося до Пречистої Діви Марії, щоб у світі переважали програми, присвячені розвиткові, продовольству, солідарності, а не ненависті, озброєнню та війні».