Синодальний процес створює враження, наче хоче створити нову Церкву. Це неможливо; Церква є Містичним Тілом Христа – а її суверенним Господом є лише Бог. Якщо починаємо думати, що можемо ефективно перемоделювати Церкву, то потрапляємо у велику халепу. Про це пише на сторінках «First Things»  публіцист і автор Джордж Вайґель.

«Один із найгірших сучасних текстів гімнів закликає нас, щоб ми «співом покликали до існування нову Церкву». […] він навчає псевдо-християнської зарозумілості, яка суперечить Євангелії. Я знайомий із більше, ніж одним єпископом, який заборонив «співай, нова Церкво» у своїй єпархії. Цю заборону слід запровадити повсюди. «Бог, Єдиний в Трійці, є суверенним Господом Церкви; ми не є панами Церкви, незалежно від того, яку посаду займаємо у єрархічній спільноті учнів. Христос надав Церкві її конститутивну форму; Святий Дух надихнув писання Церкви і розвиток її доктрини; Христос і Дух провадять нас до Отця. Ми самі не створюємо дорожню карту цієї нашої подорожі, а якщо так і стається,.. то потрапляємо у серйозні проблеми»,- написав п. Вайґель.

«Однак переконання, що можемо перемоделювати католицизм у щось нове, проникнуло в синодальний процес у Церкві по всьому світі. Воно домінує німецьким Синодальним шляхом, який здається щоразу більшим двійником синоду – а, можливо, і його маховим колесом. […] Синодальне згромадження через «Instrumentum laboris» (синодальний документ) та через синодальні робочі матеріали покликане проголошувати нове існування Церкви – але лише завдяки свободі говорити про ті теми, які важливими і відповідними визнав Генеральний секретаріат Синоду, який приготував «Instrumentum laboris»,- додав він.

Джордж Вайґель роздумує також над практичним змістом принципу слухання і дискутування. Наскільки довго слід слухати і дискутувати? В синодальних документах, зрештою, з’являються такі теми як висвячення жінок на дияконів, священство одружених, Причастя для розлучених, моральне вчення Церкви на тему сексуальності, виконання влади на парафіях і в єпархіях, кліматичні зміни і їхні наслідки для церковного життя. «Хіба ці питання не були обговорені ad infinitum (а в деяких випадках ad nauseam) впродовж цілих десятиліть? Який сенс знову над ними дискутувати?», - запитує він.

«Церква не є нашою, вона є Церквою Христа – Його Містичним Тілом (як навчав нас Пій ХІІ), покликаним уділяти Його світло усім народам (як навчає ІІ Ватиканський собор у догматичній конституції про Церкву) – і робити це з радістю Євангелія (як пише про це Папа Франциск у своїй першій апостольській адгортації). Ми не засновуємо нову Церкву співом, розмовами чи якимось іншим способом. Таким має бути принцип, що лежить в основі синодального процесу»,- підсумовує Джордж Вайґель.