"Так дав Бог, щоб я була не сама": у Чорткові монахиня всиновила дев’ять дітей
  • Срд, 25/09/2019 - 12:15

- То не я так вирішила, це так Господь подбав, - каже сестра Йосафата. - Я пішла за Його покликом. Бачите слово “монах” то від слова “один”, але така була Божа воля, щоб я була не сама. 

У 2012-му році сестра Йосафата вирішила допомогти одній родині, що потрапила у кризову ситуацію. 

- Мама трьох дітей серйозно захворіла, - продовжує сестра. - Дітей вилучили у сім’ї, а я готувала їх до Першого причастя. Вони дзвонили до мене, просили, щоб я допомогла, щоб забрала їх додому. Я пообіцяла їм, що зроблю це. 

Спочатку прийомних дітей було троє, потім сестра забрала ще двох дітей, від яких мама відмовилась. 

Із п’ятьма дітьми сестра Йосафата кілька років жила у Єпархіальному управлінні біля  Владики Димитра (Григорака) єпископа Бучацького. За словами сестри, приміщення було зовсім непристосоване для дітей. Тому згодом за Єпархіальні кошти для родини придбали просторий будинок. 

 

- Найстаршій донечці - 19. Вона вже студентка, вчиться у Тернополі. Приїжджає на вихідні та допомагає нам по господарству.  - розповідає сестра Йосафата. - Троє старших дітей вже не живуть з нами. Вони приїжджають на вихідні. 

 

Пішла за покликом серця

Сама сестра Йосафата родом з Луцька, на Тернопільщину вона приїхала на запрошення Владики Дмитра разом із іншими сестрами. 

- Я пішла в монастир, коли мені було 15. - каже сестра. - Я маю катехитичну освіту та освіту соціального працівника. До дітей завжди тяжіла душа. І так дав Бог, що все життя із ними. 

Сестра зізнається, що із дітьми буває нелегко, але коли є взаєморозуміння у сім’ї, життя в молитві та бажання спілкуватись - то будь-які труднощі під силу. 

 

- Найважче було із першими дітьми, - говорить монахиня. - Я вчилась бути мамою, вони вчились: була наука для всіх. А тепер вже вони допомагають виховувати молодших. 

 

Діти дружать між собою

- На початку було видно, що дітям бракує любові, - продовжує сестра Йосафата. - Вони ревнували мене до книжок, адже коли ми створили сім’ю, я ще сама була студенткою, а потім все владналось. 

Кожен у сім’ї має свої обов’язки, а разом вони складаються у великий пазл.

 

- Діти дружні між собою, - каже жінка. - Молодші граються між собою, разом ходять до школи. В нас є чотири хлопчики і п’ять дівчаток. Ми справляємось. 

Сестра Йосафата говорить, що сім’ю дуже підтримує церква. Від держави допомоги вистачає лише, якщо діти не хворіють.

- На одну дитину держава виділяє два прожиткових мінімуми в місяць.  - говорить монахиня. - У дітей практично у кожного серйозні проблеми зі здоров’ям, тому буває важко. Але коли сім’я дружня - все під силу.

 

На запитання чи справляється одна людина зі стількома людьми сестра посміхається.

- Нас є багато, і кожен ще має свого Ангела-Хоронителя, який помагає нам, -  каже вона.

Офіційне відкриття Будинку сімейного типу відбулось на початку вересня. Напередодні  з міського бюджету виділили 35 тис. грн для купівлі побутової техніки в даний дитячий будинок сімейного типу. За ці кошти для діток придбали ноутбук, морозильну камеру та посудомийну машину.

Довідка

Ви можете допомогти багатодітній родині, перерахувавши кошти на картку ПриватБанк: 4731 2191 0193 9431 Світлана Воробей


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць