Італійська Церква, хоч і отримує добровільно сплачувані кошти, що переказують платники податків на її цілі відповідно до податкового законодавства, жодним чином не паразитує за рахунок держави, як це намагаються подавати деякі журналісти. Навпаки, Церква дає набагато більше, ніж отримує.

Своєю громадською діяльністю вона дозволяє державі заощадити принаймні 11 мільярдів євро щороку. Натомість отримує близько 3 мільярдів євро, у тому числі трохи більше мільярда з відрахувань платників податків на Церкву, що в Італії становить 0,8 % податків, а 2 мільярда з місцевих та регіональних дотацій. Досьє, опубліковане в жовтневому випуску італійського душпастирського видання "Vita Pastorale" наочно ілюструє фінансовий вимір соціальної діяльності Церкви.

Внесок одних лише волонтерів, які організують вільний час дітей та молоді, оцінюється у понад 200 мільйонів євро щороку. Нині в Італії вони переживають повторний розвиток. Харитативні центри та соціальні їдальні для бідних дають щороку майже 300 мільйонів євро, а церковний Продовольчий Банк – ще 650 мільйонів. Єпархії створюють фонди солідарності, що налічують 50 мільйонів євро. Католицькі школи та професійні навчальні центри дозволяють італійській державі заощаджувати майже 5 мільярдів на рік. Водночас, церковні об'єднання по боротьбі з лихварством і священики, що працюють з наркоманами,  дозволяють зекономити 800 мільйонів євро щороку. Вклад католицького волонтаріату обчислюється в Італії у трохи менше, ніж 3 мільярди євро. У підсумку  все це дає не менше 11 мільярдів євро. Проте, треба мати на увазі, що цією сумою не вичерпується весь вклад Церкви, яка часто дає пожертви за євангельським принципом: «Нехай твоя ліва рука не знає, що робить права" (Мт. 6,3).