Кардинал Берк: я ніколи не був проти Папи
  • Срд, 06/05/2015 - 08:47

Кардинал Реймонд Берк стурбований негативною кампанією, яка розгорнулась навколо нього. Впродовж останніх місяців критики описували його як «ультраконсервативного фанатика», «анти-Синодального» і «у змові проти Папи» і навіть готового до схизми, якщо на майбутньому Синоді про сім’ю будуть прийняті небажані зміни.

Критика 66-річного кардинала була настільки наклепницькою, що кілька італійських єпископів навіть відмовились від проведення в їх єпархіях лекцій за його участю. А там, де йому дозволили провести конференцію – наприклад, у кількох містах на півночі Італії – там неодмінно були священики, які виступили проти нього і звинуватили його у поширенні пропаганди проти Папи.

«Це абсолютна нісенітниця; я не розумію такого ставлення. Я не сказав жодного слова проти Папи; я прагну лише служити істині, і це ми усі маємо робити. Свої слова і діяльність я завжди вважав підтримкою Петрового служіння. Люди, які мене добре знають, можуть підтвердити, що я не є проти Папи. Навпаки, я завжди був надзвичайно вірний і хотів служити Святішому Отцю, що і роблю зараз».

Журналіст видання «Nuova Bussola Quotidiana» зустрівся із кардиналом Берком в його квартирі, яка розташована неподалік Площі Св. Петра.

У дебатах, які передували і слідували першому Синоду про сім’ю, деякі Ваші заяви дійсно звучали як критика Папи, чи принаймні так їх інтерпретували. Наприклад, великий переполох викликали Ваші слова: «Я буду протистояти; Я буду опиратись» як відповідь на можливе рішення Папи надати доступ до Причастя розлученим і поновно одруженим.

Цей коментар було перекручено, і він не стосувався Папи Франциска. Я думаю, що через те, що я завжди чітко висловлювався щодо питання подружжя і сім’ї, є люди, які хочуть підірвати те, що я говорю, зображаючи мене як ворога Папи чи навіть готового до схизми, використовуючи цю фразу, яку я сказав під час інтерв’ю французькому телебаченню.

То як нам слід інтерпретувати цю відповідь?

Дуже просто. Журналіст запитав мене, що б я зробив, якби, гіпотетично (не посилаючись на Папу Франциска), Папа прийняв рішення, яке б суперечило доктрині і практиці Церкви. Я відповів, що я б опирався, оскільки усі ми є на служінні істині, починаючи з Папи. Церква не є політичним органом, у значенні влади. Владою є Ісус Христос і Його Євангеліє. Тому я відповів, що я б протистояв, і це не був би перший такий випадок у Церкві. В історії було кілька випадків, коли хтось мусів виступити проти Папи, починаючи з Св. Павла, який виступив проти Св. Петра у справі юдеїв, які  хотіли зобов’язати до обрізання навернених греків. У моєму випадку, я не виступаю проти Папи Франциска, бо він не зробив нічого, що б суперечило доктрині. І я також не вважаю, що борюсь проти Папи, як мене намагаються зобразити. І я не переслідую інтереси якоїсь групи чи партії. Я просто, як кардинал, намагаюсь бути вчителем віри.

Інша критика стосувалася Вашої т.зв. пристрасті до «мережива», цей коментар було пронизливо використано для критики Вашої прихильності до священичого і літургійного одягу, який не витримує Папа.

Папа ніколи не повідомляв мені, що йому не подобається те, як я одягаюсь, що, до речі, завжди є в рамках церковних норм. Я відправляю Літургію також у надзвичайній формі римського обряду, і для неї характерний одяг, який не використовується в звичайній формі, проте я завжди одягаю те, що вимагається в тому обряді, в якому я відправляю. Я не роблю жодних політичних заяв щодо того, як одягається Папа. Треба зазначити, що кожен Папа має свій власний стиль, однак він не нав’язує його усім єпископам. Тому я не розумію, чому це має бути причиною для суперечки.

Але газети часто використовують фото, на якому Ви вбрані в головний убір явно застарілого стилю.

Так, я знаю, однак це цілком неправдоподібно. Я можу пояснити: це фото було поширене після того як «Il Foglio» опублікувало його разом з інтерв’ю, яке я дав під час Синоду. Інтерв’ю було зроблене добре, однак, на жаль, вони вибрали фото, яке зовсім не було з ним пов’язане. І мені шкода, що таким чином вони створили хибне враження особи, яка живе в минулому. А правда полягає в тому, що після того, як мене іменували кардиналом, мене запросили до однієї єпархії на півдні Італії на конференцію про літургію. З цієї нагоди організатор вирішив подарувати мені старомодний кардинальський капелюх. Я поняття не маю, звідки він його взяв. Я тримав його у руці і не мав наміру носити, однак він попросив мене одягнути його хоча б до фотографії. Це був єдиний раз, коли я одягав цей капелюх на голову, однак, на жаль, цю фотографію опублікували по всьому світу, а дехто використовує її для того, щоб створити враження наче я так завжди ходжу. Однак я більше ніколи не вдягав його, навіть на церемонії. 

Вас також називали натхненником чи навіть автором «Петиції до Папи Франциска щодо сім’ї», яку поширювали для збору підписів численні сайти традиціоналістів.

Я підписав цю петицію, однак вона не є моєю ідеєю чи ініціативою. І я не брав участі у написанні її тексту. Кожен, хто стверджує протилежне, говорить неправду. Наскільки мені відомо, це ініціатива мирян. Мені показали текст, і я підписав його, як і багато інших кардиналів.

Ще одним звинуваченням проти Вас є те, що ви є проти Другого Ватиканського Собору.

Такі ярлики дуже легко накидати, однак в реальністі вони не мають основи. Уся моя теологічна освіта у верхній семінарії базувалась на джокументах ІІ Ватиканського Собору, і досі я намагаюсь вивичати ці документи ще глибше. Я абсолютно не є проти Собору, і ті, хто читає мої праці, побачить, що я часто цитую документи ІІ Ватиканського Собору. З чим я не погоджуюсь, так це так званий «дух Собору», який не є вірний текстам Собору, але претендує на створення чогось цілком нового, нової церкви, яка не має нічого спільного із абераціями минулого. У цьому питанні я щиросердечно слідую просвітницькому зверненню Папи Бенедикта XVI до Римської Курії з нагоди Різдва 2005 року: Це відомий виступ, в якому він пояснює правильну герменевтику, яка є реформою в безперевності, напротивагу герменевтиці перелому, яку пропагують в багатьох секторах. Виступ Папи Бенедикта XVI блискучий і усе пояснює. Багато речей, що стались після Собору і приписуються Собору, насправді нічого спільного із Собором не мають. Це чиста правда.

Чи Папа Франциск «покарав» Вас, коли усунув з Апостольської Сигнатури і призначив покровителем  Суверенного військового мальтійського ордену?

В інтерв’ю для аргентинської газети «La Nacion» Папа вже відповів на це запитання, пояснюючи причину для такого рішення. Там усе сказано, і я не хочу це коментувати. Я можу лише сказати, не викриваючи якусь конфіденційну інформацію, що Папа ніколи не казав мені чи створював враження наче було щось, за що він хотів би мене покарати.

Можливо, Ваша «репутація» пов’язана з тим, що кардинал Вальтер Каспер назвав «битвою Синоду», яка, як здається, все зростає в напрузі із наближенням до звичайної сесії Синоду у жовтні. На якій стадії ми зараз знаходимось?

Я б сказав, що зараз проводяться більш розширені дискусії щодо тем, охоплених Синодом, і це добре. Все більша кількість кардиналів, єпископів і мирян задіюються, і це дуже позитивно. Тому я не розумію усієї метушні, яка минулого року виникла навколо книжки «Тривати в Істині Христа», автором якої став я поруч із чотирма іншими кардиналами та чотирма спеціалістами у питанні подружжя.

Саме тоді зародилася теорія змови проти Папи, яку нещодавно підхопив відомий італійський історик Альберто Меллоні, співавтор відомої історії ІІ Ватиканського Собору, яка наполягає на прогресивній інтерпретації Собору. Меллоні написав статтю для найпопулярнішої італійської газети «Corriere della Sera», в якій звинуватив п’ятьох кардиналів у змові проти Папи.

Це просто абсурд. Як можна звинувачувати у заколоті проти Папи тих, хто захищає те, що Церква завжди навчала і практикувала у справі подружжя і Причастя? Книга була написана як допомога Синоду у відповіді на тези кардинала Каспера. Однак вона не полемічна, а є цілком вірна Традиції, а також написана у найвищій можливій науковій якості. Я цілком відкритий до критики щодо змісту, але сказати, що ми є у змові проти Папи – неприйнятно.

А хто стоїть за цим «полюванням на відьом»?

Я не володію якоюсь прямою інформацією, але точно існує група, яка хоче накинути Церкві не лише тези Каспера щодо Причастя для розлучених і поновно одружених, чи для тих, хто перебуває в нерегулярних зв’язках, але й на інші позиції, пов’язані з темами Синоду. Візьмімо для прикладу ідею визначення позитивних аспектів позашлюбних чи гомосексуальних відносин. Очевидно, що є сили, які намагаються тиснути в цьому напрямку, і це причина того чому вони хочуть дискредитувати тих, хто намагається боронити вчення Церкви. Я немаю нічого особистого проти кардинала Каспера; щодо мене, питання стосується лише проголошення вчення Церкви, яке в цьому випадку пов’язане зі словами, які сказав Господь.

Дивлячись на деякі з тем, що виникали під час Синоду, знову йшла мова про «ґей-лобі».

Я не можу чітко ідентифікувати його, однак все більше і більше бачу, що існує сила, яка рухається в цьому напрямку. Я бачу людей, які, свідомо чи несвідомо, пропихають гомосексуальну політику. Як це організовується я не знаю, однак очевидно, що існує сила такого типу. На Синоді ми говорили, що гомосексуалізм не має нічого спільного з сім’єю; і якщо ми хочемо говорити на цю тему, то для цього слід скликати окремий Синод. Але, натомість, у доповіді після дискусій ми побачили цю тему, яку отці не обговорювали.

Один із теологічних аргументів, який часто використовується для оправдання кардинала Каспера, полягає у «розвитку доктрини». Це не зміна, а глибше розуміння, яке може привести до нової практики.

Тут є велике непорозуміння. Розвиток доктрини, як його, наприклад, представляв блаженний кардинал Джон Генрі Ньюмен чи інші хороші теологи, означає поглиблення у визначенні знання доктрини, а не зміну доктрини. Розвиток у жодному випадку не приводить до зміни. Прикладом цього є після синодальна адгортація Папи Бенедикта про Євхаристію «Sacramentum Caritatis», де він представив розвиток знання про реальну присутність Ісуса в Євхаристії, що також виражається у Євхаристійній адорації. І, до речі, були такі, хто був проти Євхаристійної адорації, оскільки Євхаристію слід приймати в себе. Проте Бенедикт XVI пояснив – також цитуючи Св. Августина – що якщо правда, що Господь дає себе нам у Євхаристії для споживання, то також правда, що ти не можеш розпізнати цю реальність Ісусової присутності в Євхаристійному виді, якщо не поклоняєшся йому. Це приклад розвитку доктрини, однак це не випадок, коли доктрину про присутність Ісуса в Євхаристії змінили.

Однією з тем, що постійно повторюються і пов’язані із суперечками Синоду, є уявна опозиція між доктриною і практикою, доктриною і милосердям. Папа часто наполягає на фарисейському ставленні тих, хто використовує доктрину, щоб не допустити любов.

Я думаю, що варто розрізняти між тим, що каже Папа при певних нагодах, і тими, хто стверджує про опозицію між доктриною і практикою. Церква ніколи не зможе дозволити контраст між доктриною і практикою, оскільки ми живемо істиною, яку Христос передає нам у своїй святій Церкві, а істина ніколи не є чимось застарілим. Саме істина відкриває нам простір для любові; щоб любити ти дійсно мусиш поважати істину про особу і особу в конкретній ситуації, в якій його чи її зустрічаєш. Тому, створення певного контрасту між доктриною і практикою не відображає реальність нашої віри. Той, хто підтримує тези кардинала Каспера – зміну дисципліни, яка не торкається доктрини – повинен пояснити яким чином це є можливе. Якщо Церква дозволить Причастя для особи, яка є зв’язана шлюбом, однак живе з іншою особою у подружніх відносинах, тобто у стані перелюбу: Як може Церква це дозволити і водночас стверджувати про нерозривність подружжя? Контраст між доктриною і практикою є помилковим контрастом, який ми маємо відкинути.

Але також правдою є те, що можна використовувати доктрину без любові.

Цілком, і власне це засуджує Папа: використання доктрини чи закону заради сприяння особистій політиці, щоб домінувати над людьми. Але це не означає, що проблема в доктрині чи дисципліні; просто є люди поганої волі, які чинять зловживання, наприклад, інтерпретуючи закони таким чином, щоб завдати шкоди людям. Чи застосовують закон без любові, наполягаючи на правді ситуації особи, але без любові. Навіть якщо хтось є в стані важкого гріха, ми повинні любити цю особу і допомагати йому чи їй так, як це Наш Господь робив з блудницею чи самарянкою. Він чітко визначав стан їхнього гріха, але водночас проявляв велику любов, запрошуючи їх вийти з того стану. Фарисеї так не робили; натомість вони появляли жорстоке дотримання букви закону: засудження порушення закону, не пропонуючи жодної допомоги  осоьі в тому як відвернутись від гріха і знову знайти мир.

Переклад «Католицького оглядача»®


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць