В Папському Григоріанському Університеті в Римі відбувається триденна конференція для істориків і богословів, присвячена вивченню документів Ватиканського Апостольського Архіву, які допомагають краще зрозуміти події, пов’язані з постаттю Пія XII і Ватиканом в період Голокосту.

З 9 по 11 жовтня 2023 р. в Папському Григоріанському Університеті в Римі відбувається міжнародна конференція на тему: «Нові документи понтифікату Папи Пія XII та їхнє значення для єврейсько-християнських відносин: діалог між істориками та богословами». Триденна конференція, що об’єднала істориків та богословів у Григоріанському університеті, присвячена важливості документів Ватиканського Апостольського Архіву пов’язаних з понтифікатом Папи Пія ХІІ, доступ до яких відкрито від 2 березня 2020 року.

Пролити світло на Понтифікат Пія ХІІ

Перша сесія розпочалася в понеділок, 9 жовтня, виступом Державного Секретаря Святого Престолу кардинала П’єтро Пароліна. Він підкреслив, що після рішення Папи Франциска зробити доступними документи Ватиканського таємного архіву, що стосуються понтифікату Пія XII, а також публікації різноманітних досліджень, «надзвичайно важливо встановити історичну правду», через історично-критичне дослідження. Підтримка історичної точності, за словами кардинала Пароліна, означає захист правди з боку усіх залучених сторін. У своєму слові він зазначив, що його «думки спрямовані на те, щоб пролити нове світло на історично-богословські події, пов’язані з постаттю Пія XII і Ватиканом в період Голокосту». Він додав, що, на жаль, «все ще трапляються випадки наукової нечесності, які стають історичними маніпуляціями, коли документи приховуються недбало чи навмисно». «Нещодавні відкриття у Ватиканських, а також і в інших архівах допомогли кожному зрозуміти, як маніпулювали історичними записами в період після Другої світової війни» – додав він. Лише нещодавно були заново виявлені документи, такі як офіційна відповідь тодішнього Державного Секретаря кардинала Ґаспаррі Американському єврейському комітету Нью-Йорка в 1916 році та євреям-ашкеназі Єрусалиму в 1919 році, в яких йдеться про те, як католики повинні сприймати євреїв: «Євреї – наші брати, – процитував кардинал Паролін, – і єврейський народ слід вважати братнім народом, як і будь-який інший народ світу».

«Попереду на істориків чекають роки роботи», – підсумував Державний Секретар, висловлюючи сподівання, що «вони продовжать проливати світло на один із найбільш обговорюваних і делікатних періодів понтифікату Пія XII».

Турбота про рану, що не зажила

Ріккардо Ді Сеньї, головний рабин Єврейської громади Риму, у своєму слові закликав «розрізняти емоції та історію, оскільки необхідна правильна відстороненість для вивчення фактів». «Єврейсько-християнський діалог, – підсумував Ді Сеньї, – народився завдяки переглядові “позицій, які створили великі страждання в історії”. Цей перегляд був здійснений під час Другого Ватиканського Собору». 

Висвітлюючи тему «Слова, мовчання та непорозуміння в документах Пія XII», Джованні Коко, архівіст Ватиканського Апостольського Архіву нагадав, що в листопаді 1945 року Папа Пачеллі вперше мав аудієнцію з групою євреїв. Це були люди, які вижили в концтаборах та прийшли висловити глибоку вдячність за допомогу, яку вони отримали від Католицької Церкви.

Тематика конференції

На вівторок, 10 жовтня, заплановані друга, третя і четверта сесії заходу. Вони присвячені дослідженню світогляду Ватикану загалом і щодо Голокосту зокрема, з посиланнями на погляди, які формували рішення чиновників, прелатів і мирян з оточення Папи Пія ХІІ; теоретичній розробці та впровадженню расових законів спочатку в Німеччині, а потім в інших європейських країнах, включаючи Італію; а також темі порятунку євреїв, з особливим акцентом на 80-ту річницю облави в римському гетто.

У середу, 11 жовтня відбудуться п’ята, шоста і сьома сесії. Спочатку буде проілюстровано реакцію папських дипломатів на кризу біженців та жахи Голокосту. Буде висвітлено поступові зміни всередині Церкви, які сприяли появі Конституції Другого Ватиканського Собору, в якій йдеться про примирення з євреями (Nostra aetate) 1965 року, у якій було покладено край антисемітському підходу, який століттями визначав відносини Церкви з єврейським світом.