У XXVII неділю після Зіслання Святого Духа, 10 грудня 2023 року, Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор Возьняк у своїй проповіді роздумує над євангельською подією зцілення скорченої жінки в синагозі у суботу. Владика наголошє, що це звільнення і сьогодні нам дарує Господь Ісус Христос у Таїнстві Покаяння.

До ефесян святий апостол Павло писав, щоб вони зростали Божою могутністю та силою.
Автор псалмів заявляв перед Господом: «І Ти мене підперезав силою на війни, Ти спутав всіх, що повстають проти мене під мною» (Пс 17,40). Тут йдеться про силу на війні й це не обов’язково означає війну металевої та вибухової зброї, яку московія розв’язала проти України; це може бути духовна війна, коли злий дух нападає на людину, щоб її втягнути в гріхи. Святий апостол Павло писав про війну з правителями темряви, з духами злоби, з дияволами. Це гірша війна, суворіша війна, бо тут йдеться про битву за вічну нагороду в небі, або за вічний програш у покаранні вогнем!

Святий апостол закликає до практики віри, щоб жити правдою. Він розуміє, що слід ставити в дію щит молитви, звертатися до Бога, бо саме Він є властивою силою проти злодіянь диявола. Демон – хитрий, підступний ворог, якого не можна зрівняти з людським ресурсом. Він вміє атакувати невидимими вогняними стрілами, щоб поранити людину, обезсилити її духа. Чорт бореться за кожну душу до останку, щоб повалити її та вчинити учасницею пекла. Так, пекло існує, його ніхто не відмінив. Лише злий дух присипає та заспокоює людину, мовляв, немає пекла, а якщо є – то там не одиноко.

Трапляються особи, які заявляють, що «ксьондзи» видумали пекло. Але ніхто із священиків чи єпископів немає гарантій, що за гріховне життя не буде покараний пеклом. Відоме звернення Ісуса до Небесного Батька за апостолів та Юду, що зрадив його: «Коли я був з ними [у світі], я зберігав їх у твоє ім’я, тих, що ти мені дав, – і я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, хіба лиш син погибелі, щоб збулося Писання» (Ів 17,12). Слова Сина Божого про свого учня, який загинув, названий сином погибелі! Він був апостолом, одним з дванадцятьох, що були найближчими друзями Ісуса Христа. А твердження, що священники видумали пекло – марна мова!

Святий апостол Павло закликав, щоб брати в оборону проти зла слово Боже. Тобто молитися, призивати Господа, щоб він переміг диявола, який спокушає людські душі. Молімося за себе та ближніх, як це пропонує автор псалмів: «Господь дасть силу своєму народові, Господь поблагословить свій народ миром» (Пс 28,11). Написано, що Бог дає силу народові, якого благословить миром – молімося за усіх!

А святий апостол Лука представляє нам Ісуса, який увійшов у суботній день в синаґоґу. В той далекий час субота була святковим днем, пам’яткою відпочинку Бога від творення світу. «І поблагословив Бог день сьомий і освятив його, бо в ньому спочив від всіх своїх діл, які почав Бог творити» (Бут 2,3). Тоді сьомим днем була субота, зрештою багато прихильників юдаїзму, можливо й інші, досі святкують суботу, як святковий день. Християни святкують неділю, як пам’ятний день воскресіння Христа! І нам відомо, що в неділю не можна працювати, слід йти у храм, молитися та дякувати Богові за його велике милосердя та опіку над нами, й усім людським родом; а в потребі, послужити ближньому якоюсь працею, що не буде гріхом. А Господь й в неділю не припиняє опікуватися людським родом та утримує в існуванні створений ним світ. Коли Ісус зайшов у синагогу, побачив хвору, згорблену жінку і знав, що вона уже вісімнадцять років перебуває в такому критичному стані. Господь призвав її до себе й звільнив від недуги, поклавши на неї руки. Вона відразу випросталася, чого не могла зробити вісімнадцять років й славила Бога. А старший синаґоґи, сторож закону, з обурення відзивався до присутніх, що існує ще шість днів у тижні, коли можна лікуватися. Син Божий не дав ходу його словам, бо відразу назвав старшого храму лицеміром, вказавши, що в суботу вони водять вола або осла напувати водою. Відв’язують їх, тобто працюють й це не рахується працею, а покласти руки на особу й сказати, що вона здорова, старшина відносила до забороненої праці! Господь милосердніший від людини, яка демонструє свою лицемірну справедливість та ставить вище Господньої! А Ісус, чого іншого домагався від людей, також від служителів синаґоґи: «Ідіть же й навчіться, що означає: Хочу милосердя, а не жертви…» (Мт 9,13).

Господь вказав, що сатана зв’язав жінку хворобою, яка поставила її у скорчений стан. Син Божий нічого не згадував про гріхи жінки, не виголосив, що відпускає їх, лиш поклав руки й сказав, що вона вільна від недуги. І ми у неділю та свята приступаємо до святої тайни Сповіді, отримуємо прощення гріхів, випростовуємося від них. Господь звільняє нас від згорбленого гріхами стану, бо бажає бачити нас простими перед собою, вільними від гріховного забруднення. Ісус нічого не закидав жінці. Він змилосердився над нею, допоміг і звільнив від недуги, чого ніколи, протягом не одної шестиденки, не вчинили служителі синаґоґи! Це – милосердний та добрий, любий наш Небесний Батько, що охоче прощає людям їхні прогрішення. Спішімо до нього, каймося за наші беззаконня, скидаймо гріховні пута, випростовуймося від наших гріхів, отримуймо духовне та фізичне здоров’я!! Славімо, прославляймо нашого доброго та милосердного Господа нашим життям!

Висловлюю вдячність отцю Степану, виконавцям та жертводавцям, що старалися про спорудження нового престолу, який є головним елементом храму! На престолі відбуваються приноси безкровної жертви Господа нашого Ісуса Христа. Він повинен бути завжди чисто одягненим в обруси, без жодних зайвих предметів, крім приписаних уставом, навіть квітів не можна ставити на престолі. Священникові не вільно опиратися на престол чи підтримувати себе при вставанні коло престолу, бо це – символ Ісуса Христа! Стараймося усі, щоб з чистими серцями та благородними душами стояти перед престолом, бо у кивоті, що стоїть на ньому, мешкає сам Ісус Христос, наш Спаситель!

Хай Господь усіх благословить! Благаємо, щоб Він завершив цю брудну та криваву війну, яку розв’язала агресивна Росія проти нашого народу. Боже, змилуйся над нами! Пресвята Богородице, рятуй нас!