«Наша Хата» спільнота для бездомних людей була заснована у 2009 році на території колишньої військової частини в с. Добрівляни, Дрогобицького району за підтримки та сприяння БФ «Карітас».

Мета спільноти — працювати для того,щоб кожна людина, суспільство та держава могли жити в мирі, досягли реалізації та самовдосконалення через спілкування та взаємообмін у рівності та гідності.

Найперші учасники спільноти — колишні алко та наркозалежні,котрі пройшли реабілітацію у «Назареті». Вони вирішили поселитись у «Нашу Хату», тому що розуміли, що поодинці їм буде вкрай важко бути тверезим та знайти роботу. Згодом до цих людей приєднались кілька бездомних осіб, котрі прийняли засади та правила спільноти. Головними засадами спільноти є рівність, солідарність, праця взаємодопомога та допомога іншим потребуючим. Одне з основних правил спільноти — тверезість. Загалом у спільноті проживає 15-20 людей. Основна діяльність «Нашої Хати» це те, що безпритульні можуть знайти психологічну підтримку, направлення на медичне обстеження, гроші на кишенькові витрати, допомогу у відновленні втрачених документів, реєстрацію за місцем проживання, вони проходять курс соціального навчання та інші.

Шевченко Людмила — одна з мешканців «Нашої Хати» коротко розповідає свою історію:

«Вже рівно десять років, як помер мій чоловік. Я залишилась повністю сама, в мене немає нікого взагалі. Деякий час я трохи підробляла. Проте, труднощі мене переслідували протягом довгого періоду мого життя. У мене не було ані житла, ані грошей, ані їжі. Я спала на вулиці, їла те, що попадало під руку. В один момент це все мені просто набридло і я вирішила прийти сюди, у „Нашу Хату“.

Кожна людина, яка бажає стати членом спільноти — проходить місячний випробовувальний термін. За цей час новий мешканець працює, дотримується усіх правил та розпорядку. Утримується від вживання алкоголю та наркотиків. Потенційний член спільноти має право проживати, харчуватись, отримувати іншу необхідну допомогу. Через місяць на зборах мешканці „Нашої Хати“ приймають рішення про прийняття нової людини в їх оселю. У випадку позитивного рішення ця особа стає рівноцінним членом спільноти з правом подальшого проживання.

Василь Голод — директор організації „Наша Хата“. Саме він забезпечує зв’язок мешканців спільноти із зовнішнім світом «Ми багато працюємо та стараємось зробити все для того, щоб олюди у нас пчорували себе комфортно та затишно. Ми також хочемо тут зробити майстерню, щоб усі меблі котрі маємо,можна було б зремонтувати та використовувати для загального вжитку. А поки що робимо все, що в наших силах. Ми також переробляємо старі речі на нові. Так само і в нашій спільноті: минуле життя залишаємо в минулому, а дивимось лише вперед та стараємось жити сьогоденням і майбутнім».

Кожен мешканець спільноти відповідно до своїх здібностей та можливостей працює в якомусь напрямку організації. Всі зароблені кошти складають у спільну касу і витрачають ці гроші на утримання спільноти: їжу, медикаменти, господарські товари та інші, ну і звичайно кишенькові, які становлять 30% заробітку.

Володимир Ламакін — найстарший житель «Нашої Хати», цього року йому виповнилось 70 років, мріє щоб його сім’я знову була разом. «Мене спіткала важка хвороба — катаракта обох очей. В „Карітасі“ мені допомогли зробити операцію, я ж практично нічого не бачив. Зараз я тут, в „Нашій Хаті“. Дуже завдячую усім, хто мене підтримав у важкі моменти. Я виконую різну роботу, а на вихідних я інколи навідую свою сім’ю.» Ще один учасник спільноти — Юра, прийняв рішення присвятити своє життя служінню іншим. У «Нашій хаті виконує обов’язки по утриманню господарства. Він також поділився своєю життєвої історією та розповів враження від пережитого.

«В 21 рік мене посадили. І лише в 26 років я зміг бути на волі. До того моменти я жив з батьками. Але так сталось, що одного дня батько сказав мені — ти як чорне клеймо у нашій родині. Це мене дуже зачепило й образило, тому після того я покинув дім і почав своє самостійне життя. Батьки не розділяють думку щодо мого віросповідання. Коли я пережив зустріч з Богом, я зрозумів,що я жив неправильно. Якщо говорити про життя у Нашій Хаті, то я прирівнюю цю спільноту не до соціальної організації, а до також більш духовної та релігійної. В першу чергу це праця з людьми, котрі за різних обставин залишись на вулиці. Колись у моєму житті був тільки один пріоритет — гроші. Але коли я прийняв Бога у своє життя мої життєві цінності насправді змінились. Я просто зрозумів,що рано чи пізно це земне життя закінчиться і все, що ми тут надбали нічого не візьмемо з собою. Як прийшли. Так і підемо.»

Олег Заставний — один з наймолодших учасників спільноти. Йому 22 роки. Колишній алко-залежний, доглядає за свійськими тваринами та птицею. «Я мерзнув та замерзав на вулиці з шістнадцяти років. В „Карітасі“ працюють такі люди, котрі не допустять щоб хтось жив на вулиці та страждав, тут ніколи й нікому не відмовлять. Я знаю від чого люди потрапляють на вулицю, тому що я сам пройшов ці всі випробування. Від мене відмовились Батьки від мене відмовились, я жив в інтернаті, опісля закінчив технікум, знайшов роботу, але часто випивав тому проблеми й труднощі мене не покидали.» Спільна праця ведеться у спільноті «Наша Хата» у наступних напрямках:

тваринництво ( розведення корів,курей, свиней та коней);
вирощування сільськогосподарських культур (картопля, кукурудза та городина). Також у «Нашій хаті збирають вживані речі, проводять ремонтні роботи в будинку для проживання.

Щороку в часі найбільших морозів учасники спільно з працівниками «Нашої Хати» роздають гарячі обіди, також традиційно під час зимових та весняних свят проводиться акція «Різдвяна Свічка» та «Великодній Сніданок».

Спільнота працює на засадах та декларує цінності міжнародного руху «Емаус» — «Служи тим, кому менше пощастило, ніж тобі» Повага до цього принципу є основою пошуку справедливості, миру та щастя між людьми.