У четвер, 5 березня 2015 року, у проповіді під час ранкової Святої Месу у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти», Папа Франциск прокоментував євангельську притчу про багача, який щодня розкішно бенкетував, і вбогого Лазаря. Відразу на початку проповідник зазначив, що Ісус не назвав багача поганою чи грішною людиною; можливо, він був навіть побожним чоловіком: мабуть, молився і двічі-тричі на рік здійснював паломництва до єрусалимського храму, де складав жертви та робив священикам великі пожертви. Однак, він не зауважував голодного та вкритого ранами жебрака Лазаря, який лежав у нього під дверима.

Вселенський Архиєрей зазначив, що не знаємо чи багач виїжджав із свого двору на машині із затемненими вікнами, щоб не бачити того, що діється довкола нього, проте, без сумніву, його душа, очі його душі були затьмарені, щоб не бачити потреб інших. Багач бачив лише своє життя і не зауважував того, що відбувалося біля нього, зокрема, того, що діялось із жебраком, який лежав біля його воріт. Папа підкреслив, що багач не був поганим чоловіком, але був хворим, хворим на світськість, яка здатна перемінити душу людини, вчинити її нечуттєвою до дійсності. Така особа живе у своєму штучному світі, який сама собі сотворила. «Світськість знечулює душу», – мовив далі Єпископ Риму, додавши, що саме з цієї причини багач був нездатним бачити дійсність довкола себе.

Багать людей мають досить важке життя, але коли у нас світське серце, то ми ніколи цього не усвідомимо. У кого світське серце, той ніколи не зможе зрозуміти потреб інших людей. Маючи світське серце, можна ходити до храму, молитися, можна робити багато справ, але на Тайній Вечері Христос молився Отцеві, щоб вберіг Його учнів саме від цього стану, адже це є чимось гіршим, ніж гріх, це – гріховний стан душі.

Вселенський Архиєрей підсумував, що ці дві життєві історії є двома судженнями: прокляттям людини, яка покладається на світ і благословенням того, хто уповає на Господа. Багач віддаляв своє серце від Господа, бо покладаючись виключно на багатства, мав порожню душу і був на самоті зі своїм егоїзмом. Він навіть не мав імені, бо особа зі світським серцем втрачає ім’я і стає однією із групи людей, що живуть в достатках і ні в чому не мають потреби. 

На закінчення Папа Франциск звернув увагу вірних на одну деталь із закінчення біблійної розповіді про багача і Лазаря. А саме на те, як багач попросив в Авраама, щоб Лазар вмочив свого пальця у воду і зволожив його уста. На це Авраам, який представляє Небесного Отця, відповів, звертаючись до нього словом «сину». Святіший Отець зазначив, що коли ми втрачаємо наше ім’я через світський дух, через те, що наше серце стало світським, ми не стаємо сиротами. Аж до кінця, аж до останнього моменту ми маємо надію і впевненість у тому, що у нас є Батько, Який на нас чекає.