19 березня 2024 р. побачить світ книга, яка розповідає про життєвий шлях теперішнього Наступника святого Петра. Папа Франциск розповідає історію власного життя через події, які залишили свій слід в історії світу.

У четвер, 14 березня 2024 р. італійська газета «Corriere della Sera» опублікувала деякі уривки з автобіографічної книги Папи Франциска «Життя. Моя історія в історії», написаної спільно з ватиканістом Фабіо Маркезе Раґоною. У книзі, яка з’явиться на полицях книгарень 19 березня у видавництві «HarperCollins», Святіший Отець вперше розповідає історію свого життя через події, що стали знаковими для людства, – від початку Другої світової війни в 1939 році, коли йому було майже три роки, до наших днів.

Дитинство та юність

У книзі ми також знаходимо особливості переїзду дідуся і бабусі Папи Франциска з Італії до Аргентини. Він пише, що вони мали вирушити до Аргентини в жовтні 1927 року з порту Ґенуї рейсом корабля “Principessa Mafalda”, але дідусь не зміг вчасно дістати гроші на квитки, і поїздку довелося відкласти. «“Principessa Mafalda” затонула біля берегів Бразилії: триста емігрантів потонули», – читаємо у книзі. Зрештою, сім’ї Берґольйо вдалося виїхати в лютому 1929 року.

Пригадуючи свої дитячі роки, Святіший Отець розповідає про те, як у дитинстві батьки водили його на післявоєнні фільми, а також ділиться своїми улюбленими піснями в дитинстві: «O sole mio» та «Dove sta Zazà». Говорячи про свій молодечий період життя, він пригадує період закоханості в одну дівчину, з якою познайомився на весіллі у свого друга. «Вона справді запаморочила мені голову від того, наскільки була красивою та розумною. Протягом тижня її образ постійно був у мене в голові, і мені було важко молитися! Потім, на щастя, це пройшло, і я присвятив тіло і душу своєму покликанню», – ділиться він, говорячи про період Духовної семінарії.

Служіння у складних політичних обставинах

Інший аспект автобіографії стосується періоду, коли Папа Франциск був Провінційним настоятелем єзуїтів. Йдеться, зокрема, про часи військового перевороту в Аргентині у 1976 році, коли військова хунта на чолі з Хорхе Віделою захопила владу і правила країною аж до 1983 року. У цей період отцю Берґольйо вдалося врятувати багатьох людей. «Гадаю, за мною стежили спецслужби, тож мені вдавалося якось збивати їх зі сліду, коли я говорив по телефону або писав листи... Одного разу мені розповіли про справу хлопця, якому потрібно було втекти з Аргентини: я помітив, що він схожий на мене, і мені вдалося вивезти його, переодягнувши священиком і з моїм посвідченням особи. Тоді я дуже ризикував: якби вони дізналися, то, без сумніву, вбили б його, а потім прийшли б за мною», – пригадує Папа Франциск, розповідаючи на сторінках книги і про інші перипетії того періоду.

Пастирі, які піклуються про людей

Книга «Життя. Моя історія в історії» охоплює різноманітні історії, місця та умови служіння майбутнього Папи, пов’язані з можливістю «поставити себе на службу найслабшим», щоб бути пастирем, який «пахне вівцями». Значна її частина також присвячена безпосередньо його єпископському та кардинальському служінню. Святіший Отець кілька разів виступає на захист миру, праці, захисту створіння, пригадуючи про те, що Бог любить також грішників. «Моє покликання – священиче: я насамперед – священик, я душпастир, а душпастирі повинні бути серед людей», – зазначає він, відповідаючи критикам його понтифікату.

У книзі знаходимо також його висловлювання щодо тем біоетики, в яких йдеться про гідність чоловіка та жінки, а також про захист ненароджених дітей. «Ми повинні завжди захищати людське життя, від зачаття до смерті; я ніколи не втомлюся повторювати, що аборт – це вбивство, злочин, інших слів немає: це відкидання, знищення життя людини, яка є безневинною. Це поразка для тих, хто це робить, і для тих, хто стає співучасниками: найманими вбивцями!», – наголошує Папа.